Справа № 487/2186/18

Провадження № 2-о/487/63/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Біцюка А.В., за участю секретаря Демиденко Н.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 54038, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (місце проживання: 54038, АДРЕСА_1) про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документу,

В С Т А Н О В И В:

17.04.2018 року до Заводського районного суду міста Миколаєва звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якому посилаючись на те, що 13.01.1994 року Миколаївська міська служба приватизації державного житлового фонду видала свідоцтво про право власності на житло. 19.05.2006 року Заводським районним суд м. Миколаєва прийняв рішення, згідно якого були визначені частки співвласників у справі спільної сумісної власності в житловій квартирі АДРЕСА_2. 18.03.2017 року батько позивача ОСОБА_3 помер. Відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частини вищевказаної квартири, на підставі чого просить встановити факт належності правовстановлюючого документу – свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 січня 1994 року Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду на ім’я ОСОБА_3 на ? частку квартири АДРЕСА_3 (колишня вул. Спортивна) у м. Миколаєві Сороколєт Григорію Григоровичу, який помер 18 березня 2017 року.

В обґрунтування 04.04.1994 року свідоцтво про право власності на житло було зареєстроване у Миколаївському БТІ за реєстраційним № 17873. ОСОБА_1 звернувся із заявою для оформлення у правах спадкоємця до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори. Була заведена спадкова справа. 26.03.2018 року ОСОБА_1 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно цієї постанови нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідач ОСОБА_2 про відкриття провадження був повідомлений, відзив суду не надав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_3 – є батьком позивача. Відповідач ОСОБА_2 – є братом позивача. Позивача сім’я постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (нині вул. Леваневців).

В 1994 році квартира АДРЕСА_2 приватизована. 3 січня 1994 року Миколаївська міська служба приватизації державного житлового фонду видала свідоцтво про право власності на житло. Згідно цього свідоцтва вищевказана квартира дійсно належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_4 (мати позивача), ОСОБА_3 (батько позивача), ОСОБА_2 (братові позивача) та позивачу ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом, яке міститься в матеріалах справи (а. с. 7).

Вказане свідоцтво зареєстровано у Миколаївському БТІ 04.04.1994 року за реєстраційним № 17873 (а. с. 7).

19 квітня 2006 року Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення, згідно якого були визначені частки співвласників у справі спільної сумісної власності в житловій квартирі АДРЕСА_2 за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1Г, та ОСОБА_2 по ? частки за кожним, що підтверджується рішенням, яке міститься в матеріалах справи (а. с. 13).

18 березня 2017 року батько позивача ОСОБА_3 помер, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про смерть від 18.03.2017 року серії І-ФП №255417 та копії довідки про причину смерті від 20.03.2017 року, які міститься в матеріалах справи (а. с. 8 та 11). Після смерті батька позивача відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири №44, вул. Леваневців, 25/9 м. Миколаєва.

Позивач звернувся із заявою для оформлення у правах спадкоємця до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори. 26 березня 2018 року позивач отримав постанову від Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про відмов у вчиненні нотаріальної дії, що підтверджується постановою від 26.03.2018 року за вихідним №718/02-31, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 15). Згідно вказаної постанови нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що знайшла розбіжності у документах, які надав позивач.

Як зазначено у вказаній постанові, у свідоцтві про смерть батька його прізвище значиться як «Сороколєт», а по батькові як «Григорійович», а в свідоцтві про право власності на житло, видане 13 січня 1994 року Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, прізвище батька значиться як «Сороколіт» а по батькові «Григорович». Позивач звернувся з ціллю виправлення цієї помилки до Миколаївської міської служби приватизації державного житлового фонду, але позивачу було відмовлено в зв’язку зі смертю батька.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, п.п.4,12 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року "Просудову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"(з наступними змінами),окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав за відсутності іншого порядку встановлення цих фактів.

За правилами п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Враховуючи суть розбіжностей у написанні прізвища та по-батькові у Свідоцтві, ту обставину, що ОСОБА_5 проживав у житлі зазначеному у свідоцтві, де також проживали члений його сім'ї, відсутність інших мешканців з аналогічними прізвищем, ім'ям та по-батькові, а також інші досліджені докази (копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3, копія технічного паспорту на гараж, копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, копія рішення та копія договору купівлі-продажу гаражу), суд приходить до висновку, що у свідоцтві допущено описку і саме ОСОБА_3 зазначений у ньому як власник, а за такого позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 315  ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу– задовольнити.

Встановити факт належності правовстановлюючого документу – свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 січня 1994 року Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду на ім’я ОСОБА_5 на ? частку квартири АДРЕСА_3 (колишня вул. Спортивна) у м. Миколаєві є однією і тією ж особою, якій належать вказані правовстановлюючі документи на зазначене в них житлове приміщення ОСОБА_3, який помер 18 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.09.2018 року.

Суддя                                                                                                  Біцюк А. В.