Справа №2-5274/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2009 року.

            Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

            Головуючої судді Сороки К.М.

            При секретарі Кучарській Т.Є

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві  цивільну справу за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Ризаліт» до ОСОБА_1   про визнання договору  безпроцентної  позики таким,що  не відбувся та є неукладеним,-

                                                                         В с т а н о в и в :

    Позивач ТОВ «Ризаліт» 19 червня 2009 року звернулося до Октябрського районного суду м.Полтави з позовом  до   відповідачки  ОСОБА_1 про  визнання   договору  безпроцентної позики  таким, що не  відбувся та є неукладеним ,посилаючись  на те,що  17.02.2009 року  між  бувшим директором ТОВ «Ризаліт» ОСОБА_2 та відповідачкою було   підписано  договір безпроцентної позики   на суму  8265 грн. але  фактично  кошти згідно договору не були передані .Метою підписання вказаного договору було наданні нібито  гарантій відповідачці щодо  розрахунку  по заробітній платі після її звільнення  з підприємства.

    Такого роду гарантії надавалися  майже всім працівникам,які звільнялися.Так вирішувалося питання  розрахунку  з працівниками бувшим директором товариства  ОСОБА_2,який  до того ж видавав  касові прибуткові ордери  на нібито одержану суму  позики,підписуючи їх одноособово,не маюче на те повноважень.Таким чином  колишній директор товариства ОСОБА_2  організував заборгованість товариства  перед «квазікредиторами» на загальну суму  119898грн. яку нібито заборгувало товариство  перед позикодавцями,колишніми працівниками.Згідно    аудиторського   звіту від 02.03.09 року  факту отримання в  касу товариства  позик не встановлено. Таким чином   між позивачем та відповідачкою договору позики не  відбулося.

    Товариство просило  визнати вказаний договір таким ,що не відбувся  та є неукладеним.

    В судовому засіданні  представник позивача   ТОВ «Ризаліт»  ОСОБА_3 позов підтримав  та просив його задовольнити,посилаючись на доводи,викладені в позовній заяві.

    Відповідачка ОСОБА_1 з позовом погодилася та просила позов задовольнити .

    Суд,заслухавши  сторони ,вивчивши матеріали справи, вивчивши відмовний матеріал №450 від 08.07.2009 року  по факту перевірки  звернення директора  ТОВ «Ризаліт» ОСОБА_4  стосовно  неправомірних дій колишнього директора ТОВ «Ризаліт» та  колишнього головного бухгалтера ТОВ «Ризаліт», приходить до висновку ,про  задоволення  вимог позивача.

    Судом встановлено,що  позивачка ОСОБА_1 працювала у  позивача ТОВ «Ризаліт» на  посаді головного бухгалтера з 19.03.2008 року (а.с.32) до 12.03.2009 року (а.с.31) та звільнилася за власним бажанням згідно ст..38 КЗпП України.

    17 лютого 2009 року  між ТОВ «Ризаліт» в особі  тодішнього директора  товариства  ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 було  підписано  договір безпроцентної позики  на суму 8265 грн.(а.с.24), хоч фактично кошти  у вказаній сумі підприємству не передавалися. Метою підписання   вказаного договору  було надання нібито  гарантій  відповідачці  щодо розрахунку  по заробітній платі  після її звільнення  з товариства.

    Такого роду гарантії видавалися всім працівникам товариства ,що звільнялися.Так вирішував питання розрахунку по заробітній платі  тодішній директор  товариства ОСОБА_2,який одноособово підписував та  видавав  прибуткові   касові ордери  на нібито одержану суму  позики.  Таким  чином бувший  директор ОСОБА_2 організував  заборгованість товариства перед  «квазікредиторами» на загальну суму  119898 грн.,яку нібито  заборгувало товариство  перед позикодавцями,колишніми працівниками.

    Згідно аудиторського звіту  від 02.03.2009 року (а.с.26-30),встановлено,що внесення  ОСОБА_2 авансових сум,які передували  операції «повернення авансових сум» від 17.02.09 року  в розмірі 119898 грн. аудиторською перевіркою бухгалтерських документів  не підтверджено. Тобто  факту отримання позики товариством «Ризаліт» не встановлено .

    У відповідності до вимог  п.1, п.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» №996-ХІУ  від 16.07.1999 року  ,здійснення  господарських  операцій фіксують первинні бухгалтерські  документи.  Первинні бухгалтерські документи  повинні бути  складені  під час здійснення  господарської операції,або  безпосередньо  після її закінчення .Господарські операції повинні бути відображені в регістрах.

    У відповідності  до п.п.2.4 п.2 «Положення  про документальне забезпечення  записів  у бухгалтерському обліку» (наказ Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року ) первинні  бухгалтерські документи  мають юридичну силу  та доказовість  тільки  при наявності  обов»язкових реквізитів ,а саме:  назви  підприємства від імені якого складено документ,назви самого документа, дати та місця його складання,зміст   господарської операції та її вимірника ,посада,прізвища та підписи осіб,що відповідають за здійснення  даної господарської операції.

    Аудиторською перевіркою в товаристві було встановлено,що  прибуткові касові ордери від 17.02.2009 року  мають значні порушення,а саме відсутні обов»язкові  реквізити,підписи повноважних осіб,відповідальних за фінансово-господарську діяльність підприємства,тобто головного бухгалтера  підприємства,що є підставою  їх недійсності.

    Таким чином   згідно  аудиторського звіту  вбачається ,що  прибуткові касові ордери  видавалися  на суми,які ніколи не надходили в касу товариства.

    Ст.1046 ЦК України передбачено,що за договором позики одна сторона  (позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальнику)  грошові кошти  або інші речі ,визначені родовими ознаками,а позичальник зобов»язується  повернути позикодавцеві таку ж суму  грошових коштів (суму позики) або таку  ж   кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    Договір позики  є укладеним  з моменту  передання  грошей   або інших речей,визначених родовими ознаками.

    Отже у випадку не передання коштів або речей,визначених родовими ознаками , договір позики є неукладеним.,тобто таким,що не відбувся.

    Підставою для оспорювання договору позики є той факт,що кошти або речі  не передавалися позичальнику позикодавцем.

    Таким чином суд прийшов до висновку про те,що договір позики між ТОВ «Ризаліт»  та ОСОБА_1 не відбувся,  а отже  є неукладеним.

    Викладене підтверджується матеріалами справи.

    Керуючись ст..5,10.60.218 ЦПК України.ст.1046,1051 ЦК України,ст..9 Закону України «Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року ,суд,-

                                                               В И Р І Ш И В :

    Позов ТОВ «Ризаліт»  задовольнити.

    Визнати договір безпроцентної позики  від 17 лютого 2009 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Ризаліт» в особі  бувшого директора ОСОБА_2  та  ОСОБА_1 на суму  8265 грн. таким,що не укладений  та не відбувся.

    На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.

    Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

    Суддя                                                                                                        К.М.Сорока.