ПОСТАНОВА

іменем України

12 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/218/18

провадження № 22-ц/781/1422/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

за участі секретаря: Федоренко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Холоденка Р.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року у складі судді Іващенка В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про захист прав споживача, визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі по тексту ПАТ «Укрсиббанк»), в якому просив суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11477638000 від 11 грудня 2015 року, укладений між ним та відповідачем, за умовами якого ПАТ «Укрсиббанк» надав позивачу кредит у розмірі 386317 грн. 17 коп. з метою реструктуризації заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 05 травня 2008 року, укладеного з відповідачем для придбання квартири АДРЕСА_1. Зазначив, що за умовами договору про надання споживчого кредиту №111342663000 від 05 травня 2008 року відповідач надав йому кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 38300 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 193415 грн. за курсом НБУ на день укладання вказаного договору. 11 грудня 2015 року ПАТ «Укрсиббанк» запропонував укласти новий договір про надання споживчого кредиту в національній валюті, за рахунок якого погасити заборгованість по договору від 05 травня 2008 року.

Посилався на те, що укладенню вказаного вище договору передували тяжкі обставини, а саме загроза втратити квартиру, вагітність дружини, відсутність іншого житла, а тому просив суд визнати цей договір недійсним, оскільки його укладено внаслідок тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи. Зокрема, позивач не посилався у позові на невідповідність змісту правочину актам цивільного законодавства. Відхиляючи його доводи та показання свідків суд мав би у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято судом до уваги. Викладення у рішенні лише доводів сторони відповідача та припущень суду є порушенням вимог щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Крім того, він не стверджував ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні, що не ознайомлювався з текстом оскаржуваного договору та не в повній мірі розумів його наслідки, як це зазначено у мотивувальній частині рішення суду.

ПАТ «Укрсиббанк» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначило, що позивач безпідставно посилається на те, що кредитний договір №11477638000 від 11 грудня 2015 року був вчинений під впливом тяжкої для позивача обставини та на вкрай невигідних умовах, оскільки зазначений факт не було ним доведено. Крім того, позивачу було відомо, що при неналежному виконанні зобов'язань як за кредитним договором від 05 травня 2008 року, так і при оспорюваному договорі від 11 грудня 2015 року відповідач мав право звернути стягнення на зазначене майно. Посилалося на те, що підписанням договору №11477638000 від 11 грудня 2015 року позивач підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача Холоденко Р.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Повністю підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 05 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11342663000, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 38300 доларів США, поручителями за даним договором виступили ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.11).

11 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11477638000, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 386317,23 грн. з метою погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11342663000 від 05 травня 2008 року. Вказаний договір скріплено підписами та печаткою банку (а.с.10).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.15-17).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11477638000 від 11 грудня 2015 у розмірі 452405,60грн. (а.с.29-30).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що хоч у період укладення оспорюваного договору позивач і знаходився у складній життєвій ситуації, проте доказів того, що кредит за оспорюваним договором був наданий позивачеві на вкрай невигідних умовах судом не здобуто.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Згідно зі ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Вказана норма права передбачає можливість визнання недійсними правочинів (договорів), вчинених особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Такі правочини, які в цивільному праві одержали назву кабальних, мають ваду волі, оскільки їх формування здійснюється за таких обставин, за яких практично виключається нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Для кваліфікації правочину за ст.233 ЦК необхідна обов'язкова наявність двох зазначених вище умов, а саме тяжка для особи обставина та вкрай невигідні умови.

Крім того, необхідним складовим елементом такого правочину є недобросовісна поведінка контрагента. Вина контрагента полягає у тому, що він розуміє, наскільки на невигідних для особи умовах вчиняється правочин та йде на це свідомо та умисно, з наміром отримати від цього вигоду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК у разі, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Як убачається зі змісту кредитного договору від 11 грудня 2015 року сторони правочину досягли згоди щодо усіх обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину. Своїм підписом у кредитному договорі ОСОБА_3 засвідчив факт ознайомлення з умовами кредитування, в тому числі з сумою кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання позивача на те що в період укладення оспорюваного договору він перебував у складній життєвій ситуації, не дають підстав стверджувати, що кредит в сумі 386317,23 гривень від 11 грудня 2015 року був наданий позивачу на вкрай невигідних умовах, оскільки, укладаючи цей договір, позивач мав на меті виконання зобов'язання за договором від 05 травня 2008 року, за яким сума зобов'язання зростала через стрімке підвищення курсу долара США. Умови кредитування, що були застосовані до оспорюваного договору, були аналогічними тим, що застосовувались та застосовуються банком до кожного кредитного договору, а їх текст є загальновідомим.

Як убачається з письмових доказів по справі оспорюваний договір було укладено сторонами з метою погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 05.05.2008, тобто саме з метою недопущення у подальшому продажу предмету застави - квартири, на придбання якої банком надавався споживчий кредит. Договір укладено до 11.12.2052 року, процентна ставка за користування кредитом складає 20,5% (п.2.7 договору).

Уклавши оспорюваний кредитний договір у позивача знов виникла кредитна заборгованість перед банком, яка була стягнута рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року, залишене без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27.12.2017 (а.с.29-33).

Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, вкрай невигідних умов при укладенні даного кредитного договору, а також вини відповідача, який би умисно та свідомо скористався невигідними для позивача умовами, у судовому засіданні не встановлено.

Доводами апеляційної скарги було також те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10 листопада 2017 року, яку було проведено у іншій справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до позивача про стягнення заборгованості, та не надано оцінки цьому доказу.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10 листопада 2017 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Укрсиббанк» станом на 25 жовтня 2016 року по процентах за користування кредитом, що нараховані за процентною ставкою 20,9 річних, згідно з договором про надання споживчого кредиту від 11 грудня 2015 року становить 58838,74 грн. (а.с.23-28). При цьому рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року з відповідача ОСОБА_3 на користь банку було стягнуто 61666,70 грн. заборгованості по процентам. І апеляційним судом, за ухвалою якого було проведено зазначену вище експертизу, рішення суду в частині стягнення заборгованості залишено без змін, що свідчить про те, що висновок судово-економічної експертизи від 10 листопада 2017 року був предметом дослідження апеляційним судом в іншій справі, проте розмір заборгованості по процентам відповідно до вказаного висновку зменшено судом не було. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив також з неможливості реалізувати наслідки визнання оспорювавного правочину недійсним, оскільки кредитні кошти за договором від 11 грудня 2015 року були спрямовані банком на погашення заборгованості за договором споживчого кредиту від 05 травня 2008 року, що також є однією з підстав для відмови у задоволенні позову.

Посилання ОСОБА_3 на наявність впливу на нього тяжкої обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що умови спірного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди йому, як споживачеві, а відповідач при цьому скористався вкрай невигідними умовами при укладенні спірного правочину.

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, носять формальний характер, не підтверджені відповідними доказами та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст складено 14 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: Л.М. Дьомич

О.А. Письменний