ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
іменем України
"01" червня 2007 р. | справа № 20-1/034 |
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Алсуф’єва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
за позовом Приватного підприємства „АСП”
(вул. Камишловська, 6, с. Дальнє, м. Севатополь, 99049)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробничий комплекс „ПОЛЕТ”
(пр. Ген. Острякова, 110, м. Севастополь, 99040)
Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради:
- Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (м. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008);
- Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради (вул. Хрустальова, 83, м. Севастополь, 99040);
- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Кулакова, 13, м. Севастополь, 99011);
- Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2, м. Севастополь, 99011);
про визнання права власності,
за участю представників:
позивача –Скарбенчук М.А., довіреність №б/н від 26.02.2007;
Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробничий комплекс „ПОЛЕТ”
–не з’явився;
Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
–Михайлової О.Є., довіреність №953 від 10.04.2007;
Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі
–не з’явився;
Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради
–не з’явився;
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Севастопольської міської державної адміністрації
–Волошина О.М., довіреність №1 від 01.04.2007;
Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації
–не з’явився.
Приватне підприємство „АСП” (далі за текстом –Позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробничий комплекс „ПОЛЕТ” (далі за текстом –Відповідач 1) про визнання права власності на кафе, розташоване за адресою: вул. Гоголя, 19, м. Севастополь, яке складається з будівлі кафе літер „А” загальною площею 92,8 м2, прибудови літер „а” загальною площею 44,0 м2, ганку площею 11,0 м2, ганку площею 1,9 м2, літнього майданчику площею 18,6 м2, огорожі площею 6,9 м2.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на загальні положення цивільного законодавства про захист порушеного права, частину п’яту статті 376, статтю 392 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003; далі за текстом –ЦК України).
Ухвалою про порушення провадження у справі від 02.04.2007 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі за текстом –Відповідач 2).
11.05.2007 Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати право власності на вищезазначене кафе як об’єкт незавершеного будівництва, в якості юридичної підстави позову визначив статтю 331 ЦК України.
Відповідач 1 позов визнав у повному обсязі, просить суд задовольнити вимоги Позивача.
Відповідач 2 позов не визнав, зазначив у спірного об’єкту відсутній правовий статус нерухомої речі, вважає, що Позивач має право вимагати визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва за умови надання останнім документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для його створення, проектно-кошторисної документації, документів, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд
ВСТАНОВИВ:
26.12.1996 Позивач за договором купівлі-продажу кафе „Ветерок” придбав у Відповідача 1 майно, що розташовано за адресою: вул. Гоголя, 19, м. Севастополь, - в тому числі, павільйон загальною площею 59,0 м2 /а.с. №15-16, т.1/. Майно передано Позивачу за актом приймання-передавання майна від 03.02.1997 /а.с. №52, т.1/. Дійсність цього договору та його виконання сторонами визнаються та не оспорюються.
Відповідачу 1 спірний об’єкт належав на підставі договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу Орендного підприємства громадського харчування „Полет”, укладеного 24.07.1996 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю та Організацією орендарів вказаного підприємства /а.с. №№60–69, т.1/. За актом приймання-передавання від 11.11.1996 об’єкт кафе „Ветерок” передано у власність Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування „Полет”, належним правонаступником якої є Відповідач 1 /а.с. №№72–95, т.1/.
Згідно з інвентаризаційним описом основних засобів від 01.10.1995, що складений за результатами проведення інвентаризації Орендного підприємства громадського харчування “Полет”, спірний об’єкт визначений як “кіоск “Ветерок” (інвентарний №1967) /а.с. №126-128, т.1/.
Відповідно до відомостей Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради (далі за текстом –КП „БТІ та ДРОНМ” СМР) первинна інвентаризація об’єкта проводилась в 1995 році, площа об’єкту по внутрішнім обмірам складала 59,00 м2.
Згідно з поясненнями Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі /а.с 70-71, 124-125, т.1/ і Позивача /а.с. 50-51, т.1/, як станом на 24.07.1996, так і станом на 26.12.1996, спірний об’єкт не мав статусу нерухомого майна.
В результаті проведення останньої поточної технічної інвентаризації у 2007 році КП „БТІ та ДРОНМ” СМР виявлено факт проведення самовільної реконструкції кафе „Ветерок”, про що видана відповідна довідка №175 від 16.12.2007, згідно з якою даний об’єкт складається з: будівлі кафе літер „А” загальною площею 92,8 м2, прибудови літер „а” загальною площею 44,0 м2, ганку площею 11,0 м2, ганку площею 1,9 м2, літнього майданчику площею 18,6 м2, огорожі площею 6,9 м2 /а.с. №№20-26, 27, 117, т.1/.
У позовній заяві /а.с. 4-5, т.1/ предметом спору визначено визнання права власності на об’єкт нерухомого майна –кафе „Ветерок”, що розташований за адресою: вул. Гоголя, 19, м. Севастополь, - юридичною підставою позову визначені статті 376 та 392 ЦК України. Проте, 11.05.2007 Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати право власності на кафе як об’єкт незавершеного будівництва, посилаючись на статтю 331 ЦК України. Ступень готовності об’єкту до експлуатації Позивач не зазначив, висновок щодо визначення такої готовності не надав.
Частиною першою статті 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ набуває особа, що її створила, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач не надав суду доказів у підтвердження здійснення витрат на реконструкцію спірного об’єкту. Посилання Позивача на те, що реконструкція спірного об’єкту здійснена орендарем спірного майна за договором оренди від 01.05.2002 /а.с. №136-137, т.1/ –фізичною особою-підприємцем Шендриком О.Р. –не можуть бути прийняті судом до уваги.
Відповідно до договору оренди, укладеного 01.05.2002 Позивачем та фізичною особою-підприємцем Шендриком О.Р., орендодавець передав у тимчасове оплатне користування „частину нежитлового приміщення в барі „Ветерок”, що розташований по вул. Гоголя, 19, для організації пункту продажі продуктами харчування”, площею 20 м2. Договором не визначена в натурі частина приміщення, яка передана в оренду, наявність план-схеми об’єкту оренди у тексті договору не передбачена, будь-яка план-схема суду не надана.
Судом встановлено, що на час розгляду справи спірний об’єкт в експлуатацію не прийнято, будівництво здійснювалось самочинно.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України будівля вважається самочинним будівництвом, якщо збудована або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Земельна ділянка, на якій розташований спірний об’єкт, за договором на право тимчасового користування землею №463 від 16.11.1999 /а.с. 18-19, т.1/ надана Позивачу у тимчасове користування строком до 01.09.2009 для обслуговування павільйону-кафе.
Відповідно до пояснень Позивача, фізичної особи-підприємця Шендрика О.Р., Протоколу Севастопольської інспекції державного архітектурного-будівельного контролю „Про правопорушення в сфері містобудівництва громадянами та посадовими особами” №2383 від 09.10.2002 /а.с. №139, т.1/, Постанови Севастопольської інспекції державного архітектурного-будівельного контролю „Про правопорушення в сфері містобудівництва громадянами та посадовими особами” №2383 від 09.10.2002 /а.с. №140, т.1/, довідки КП „БТІ та ДРОНМ” СМР №175 від 16.12.2007 /а.с. №27, т.1/, будівництво проведено за відсутності належним чином затвердженої проектно-кошторисної документації та дозволу на виконання будівельних робіт, наданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.
Доказів, що спірний об’єкт відповідає встановленим чинним законодавством будівельним нормам і правилам, Позивач не надав. Згідно з письмовими поясненнями представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю /а.с. №29, т.2/ технічне обстеження даного об’єкта інспекцією не проводилось.
Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Проте, абзацом 2 частини третьої цієї статті визначено, що право власності на об’єкт нерухомого майна може бути зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об’єкта нерухомого майна.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 331, 376, 392 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003), статтями 33-35, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У позові відмовити повністю.
Суддя В.В. Алсуф’єв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 05.06.2007.