АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22-ц-10238/11рік.                                Головуючий1-ї інстанції: - ОСОБА_1

Категорія: трудові.                                        Суддя-доповідач: - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2011 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - ОСОБА_2,

суддів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі: - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Капитолівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, в особі Капитолівського сільського голови ОСОБА_7 - про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У січні 2010 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом, який уточнила у березні 2011 року.

В обгрунтування свої вимог зазначала, що згідно розпорядження Капитолівського сільського голови від 29 жовтня 2010 року №254, вона за результатами проведеного конкурсу була прийнята з 1 листопада 2010 року на посаду головного бухгалтера Капитолівської сільської ради з випробувальним строком у два місяці.

За період випробувального строку вона сумлінно виконувала свої посадові обов’язки, не мала зауважень від керівництва сільради, які свідчили б про її невідповідність займаній посаді, дотримувалася правил внутрішнього трудового розпорядку й отримувала дисциплінарних стягнень.

20грудня 2010 року після неодноразових, безпідставних звинувачень та образ на її адресу зі сторони сільського голови ОСОБА_7, вона о 16 годині подала секретарю сільської ради заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням з 3 січня 2011 року, однак до закінчення робочого дня ніякої відповіді на неї не отримала.

21грудня 2010 року вона звернулася до медичного закладу та отримала листок непрацездатності, про що повідомила сільську раду у телефонному режимі.

4 січня 2011 року вона вийшла на роботу де дізналася, що розпорядженням Капитолівського сільського голови від 20 грудня 2010 року №286 її звільнено з роботи на підставі ст. 28 КЗпП України, як таку, що не пройшла випробувальний термін.

Вважала своє звільнення з роботи незаконним, оскільки під час прийняття її на посаду відповідачем не було узгоджено критерії професійної придатності, за якими вона мала проходити випробувальний строк. В день звільнення з роботи їй не вручено розпорядження про звільнення, не видано трудову книжку, не проведено остаточний розрахунок згідно вимог ст. 116 КЗпП України.

Незаконним звільнення з роботи їй заподіяно моральної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 28, 47, 116, 235, 236, 237-1 КЗпП України,ОСОБА_6 просила суд поновити її на посаді головного бухгалтера Капитолівської сільської ради; стягнути з Капитолівської сільської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2010 року по 15 березня 2011 року у сумі 5 567 грн. 24 коп.; стягнути з Капитолівської сільської ради на її користь на відшкодування моральної шкоди 1 500 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав.

При цьому посилався на те, що звільнення позивачки з роботи проведене Капитолівським сільським головою з дотриманням діючого трудового законодавства.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_6 з роботи проведено з дотримання вимог діючого трудового законодавства, оскільки протягом випробувального строку було встановлено невідповідність позивачки роботі, на яку її прийнято.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Тобто під час випробування працівник вважається прийнятим на роботу, але з умовою, що укладений з ним трудовий договір буде розірвано, якщо він не витримає випробування.

Згідно зі ст. 28 КЗпП України розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Капитолівського сільського голови від 29 жовтня 2010 року №254, згідно результатів проведеного конкурсу ОСОБА_6 було прийнято на роботу з 1 листопада 2010 року на посаду головного бухгалтера Капитолівської сільської ради, з випробувальним строком два місяці. Зобов’язано секретаря сільської ради ознайомити ОСОБА_6 з посадовими обов’язками головного бухгалтера під підпис (а. с. 36).

1 листопада 2010 року ОСОБА_6 була ознайомлена з посадовими обов’язками головного бухгалтера Копитолівської сільської ради, що стверджується її власноручним підписом, виконаним в кінці тексту посадових обов’язках а. с. 41-43).

20 грудня 2010 року близько 16 години, ОСОБА_6 подала секретарю Копитолівської сільської ради письмову у заяву, адресовану на ім’я Капитолівського сільського голови, в якій прохала останнього звільнити її з посади головного бухгалтера сільради за власним бажання, починаючи з 3 січня 2001 року.

Цього ж дня ОСОБА_6 самовільно залишила своє робоче місце до закінчення робочого часу.

Вказані обставини стверджуються копією заяви ОСОБА_6 від 20 грудня 2010 року про звільнення її з роботи за власним бажанням, доповідною запискою секретаря Капитолівської сільської ради ОСОБА_8, поданої на ім’я Капитолівського сільського голови ОСОБА_7, згідно з якої ОСОБА_6 в день подачі заяви самовільно покинула робоче місце до закінчення робочого часу (а. с. 38, 40).

Факт залишення свого робочого місця 20 грудня 2010 року до закінчення робочого дня, не спростовувала в судових засіданнях першої та апеляційної інстанції і сама позивачка.

Розпорядженням Капитолівського сільського голови від 20 грудня 2010 року №286 ОСОБА_6 звільнена з роботи з підстав, передбачених ст. 28 КЗпП України як така, що не пройшла випробувальний строк (а. с. 37).

Із пояснень Капитолівського сільського голови ОСОБА_7, наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що підставами для звільнення ОСОБА_6 з роботи явилися низька оперативність в роботі, несвоєчасне складання бухгалтерської документації, невиконання його розпоряджень та вказівок, порушення термінів надання звітності, самовільне залишення робочого місця.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачку звільнено з роботи з додержанням вимог КЗпП України, оскільки Капитолівської адміністрацією сільської ради встановлено невідповідність її роботі, на яку її було прийнято.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції з’ясував дійсні обставини справ, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвали законне й обгрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що питання про відповідність її займаній посаді у період випробувального строку мала вирішувати комісія з фахівців у області фінансів та бухгалтерського обліку, а не Капитолівський сільський голова, який не має відповідної освіти у цій галузі, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки сільський голова згідно своїх посадових обов’язків вирішує питання щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників підпорядкованої йому сільської ради.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргуОзеркової ОСОБА_9 - відхилити .

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: