Справа № 22-ц-626/06                                                                                                                                     Рядок 35

                                        Головуючий у І інстанції - Лобода А. Є,             Доповідач - Здрилюк О.І.

УХВАЛА                             ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 липня 2006 року                                                                                             місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Расевича С.І.                        суддів - Русинчука М.М., Здрилюк О.І.,                                 при секретарі Губарик К.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду від 10 квітня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1; відповідач - ОСОБА_2; представник відповідача - ОСОБА_3.

Колегія суддів -

в ст а н о в и л а :

Рішенням Ківерцівського районного суду від 10 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, жительки м.Ківерці, АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження у примусовому порядку в твердій грошовій сумі 150 грн. щомісячно, починаючи з 30.01.2006 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з відповідача судовий збір в дохід держави в сумі 51 грн.. Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове - про відмову в позові.

Вважає, що судом допущено неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права.

Апелянт вказує, що позивач не має права звертатись з даним позовом, оскільки він проживає окремо від дитини та не надає їй матеріальної допомоги, не оплачує комунальних послуг. Вона ж надає добровільно матеріальну допомогу дочці. Крім того, вона не в змозі сплачувати аліменти у визначеній судом сумі 150 грн., оскільки її середньомісячний заробіток складає близько 400 грн. і її особистий бюджет буде значно нижчим прожиткового мінімуму.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржуване рішення є законним і обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, відхиливши апеляційну скаргу відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з дочкою проживають окремо від відповідача і остання не заперечує надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі по 150 грн. щомісячно, але в добровільному порядку.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В суді першої інстанції відповідач погоджувалась сплачувати аліменти шляхом перерахування коштів на рахунок дочки.

Згідно ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов*язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Разом з тим, надання одним з батьків матеріальної допомоги дитині, за умови відсутності згоди між батьками про порядок та суму утримання, не позбавляє можливості одного з них звернутися із відповідним позовом про вирішення вказаного питання в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено відсутність згоди між сторонами стосовно утримання дитини.

Із пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 встановлено, що дочка сторін ОСОБА_4 постійно проживає з позивачем ОСОБА_1 (а.с.З9).

З врахуванням вимог ст. 182 СК України суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів в розмірі по 150 грн. щомісячно в користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, оскільки такий розмір не є меншим мінімального розміру аліментів, встановленого законодавством на одну дитину її віку.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому для його зміни чи скасування підстав не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ківерцівського районного суду від 10 квітня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.