№ 11 - 341 / 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Невєров І.М.
ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 14 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської
області в складі: головуючого - судді Опейди В.О.,
суддів Хомицького А.М., Олексюка ЯМ..,
з участю прокурора Смолюка Б.С.,
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Іваничівського районного суду від 04 травня 2006 року, яким ОСОБА_1 14 квітня 1968 року народження, уроженця та мешканця;АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї згідно ст. 76 КК України зобов'язання - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця роботи, проживання, навчання та періодично з'являтись для реєстрації в зазначених органах.
Стягнено з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 З гривні 50 копійок матеріальної шкоди, 500 гривень моральної шкоди та 100 гривень за отриману юридичну допомогу.
Вирішено питання речових доказів у справі. Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_1визнаний винним в тому, що 26 вересня 2005 року приблизно о 13 годині по вул.Молодіжній в с.Бужковичі Іваничівського району Волинської області під час конфлікту, який виник на грунті неприязних відносин ОСОБА_1 наніс два удари по тулубу та нозі ОСОБА_3 спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу ускладненого після травматичним синовіїтом та розгинальною контрактурою, які згідно висновку експерта №703 від 14 листопада 2005 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
В апеляції потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що засудженому призначено надто м'яке покарання, оскільки він своєї вини не визнав і дав неправдиві показання. Вважає, що суд не стягнув матеріальні збитки у зв'язку з понесеними ним витратами, а сума відшкодування моральної шкоди не відповідає в повній мірі спричиненим йому фізичним і моральним стражданням. Просив вирок скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання і справу направити на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначив, що у справі не була призначена комісійна судово-медична експертиза, не викликано і не допитано у справі ряд свідків, допит
яких він вважав за необхідне, а тому судом допущена упередженість, а вирок є незаконним. Просив вирок щодо нього скасувати, а його виправдати.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав основні доводи апеляцій, міркування потерпілого, який просив вирок скасувати, скерувавши справу на новий судовий розгляд, засудженого, який просив вирок скасувати та виправдати його, думку прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати вважає, що апеляції не підлягають до задоволення.
Скоєння засудженим ОСОБА_1 злочину при вказаних у вироку обставинах стверджено зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Спричинення потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень засудженим стверджується зібраними у справі доказами і показами самого засудженого, про те, що конфлікт між ними мав місце, при цьому покази дані ним в ході досудового і судового слідства є не послідовними і суперечливими. Об'єктивно наведене стверджується і показами потерпілого про те, що конфлікт мав місце і засудженим було спричинено йому тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №703 від 14.11.2006 р. /а.с. 33-34/ виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості в частині механізму утворення і часу заподіяння відповідають фактичним обставинам справи.
Твердження засудженого про упередженість досудового і судового слідства не грунтуються на матеріалах справи. Зокрема у відповідності до зібраних у справі доказів рішення суду про відмову в призначенні комісійної судово-медичної експертизи є мотивованим. Посилання засудженого на те, що відмова в задоволенні заявлених ним клопотань в процесуальному порядку розгляду справи в суді свідчить про упередженість головуючого у справі не відповідає реальному перебігу і змісту судового розгляду. Оцінка доказів, зокрема допитаних свідків дана у сукупності з іншими доказами у справі, відповідає реальному перебігу подій у хронології. Разом з тим, зазначення про не долучення до матеріалів справи копії вироку Володимир-Волинського міського суду від 02.03.2006 р. не відповідає дійсності, оскільки в протоколі судового засідання (а.с. 115) зазначено про прийняття судом рішення про долучення його копії до справи, а сама копія знаходиться в справі (а.с. 109-110). На думку колегії суддів рішення прийняті судом першої інстанції ґрунтуються на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності з врахуванням винесеного вироку Володимир-Волинським міським судом від 02.03.2006 року.
Разом з тим не можна погодитись з думкою потерпілого про м'якість призначеного судом покарання. Рішення в цій частині відповідає загальним засадам призначення покарання. Незважаючи на невизнання засудженим своєї вини, суд першої інстанції призначив необхідне й достатнє покарання з врахуванням взаємовідносин між сторонами і суспільних відносин, а тому воно є достатнім для його виправлення.
Зважаючи на з'ясовані у справі обставини, суд на думку колегії, правильно кваліфікував дії засудженого, як умисне спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ч.1 ст. 122 КК України.
Вирішуючи заявлений у справі цивільний позов суд підставно не взяв до уваги представлені чеки, оскільки позивачем не доведено, які саме ліки ним були придбані, а також підтвердження що саме вони були призначені у зв'язку з отриманою травмою. На думку колегії суддів сума задоволеного позову в частині відшкодування моральної шкоди відповідає ступеню фізичних і душевних страждань. Даний висновок ґрунтується на встановлених у справі доказах, характері вчинених дій, їх суспільній небезпечності, а також взаємовідносинах які склались між сторонами і обоє притягнуті до кримінальної відповідальності.
З врахуванням вивчених матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляції потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Іваничівського районного суду від 04 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.