АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 663/2788/17 Головуючий в 1 інстанції: Шабрацький Г.О.

Номер провадження: 22-ц/791/1327/18 Доповідач - Радченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року колегія суддів судової плати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Радченка С.В.

суддів: Бездрабко В.О.,

Вейтас І.В.

секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 18 липня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Шабрацького Г.О., -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року позивачка звернулась до суду із позовом, в обґрунтування якого вказала, що з 01.06.2002 року по 23.01.2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу вони з відповідачем за спільні грошові кошти придбали автомобіль NISSAN, модель ALMERA, 1998 року випуску та автомобіль марки «VOLKSWAGEN VENTO» легковий седан, 1993 року випуску, які зареєстровано на відповідача. Вона відповідачу пропонувала декілька варіантів поділу спільного майна, але відповідач відмовився від будь яких обговорень поділу спільного майна подружжя. Посилаючись на наведене, просила поділити зазначене майна та визнати за нею право особистої приватної власності на один із двох вище вказаних автомобілів.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 18 липня 2018 року позов задоволено. Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя автомобілі NISSAN ALMERA, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль «VOLKSWAGEN VENTO» легковий седан, 1993 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2. Поділено спільне майно подружжя та виділено у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль, NISSAN ALMERA, у приватну власність ОСОБА_3 автомобіль «VOLKSWAGEN VENTO» .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати за кожним із сторін право власності на ? частину спірних автомобілів. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що один з автомобілів вибув з їх власності.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Скадовський районний суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.06.2002 року по 23.01.2017 року (а.с.5, 6-7).

Під час перебуванні у шлюбі ними було придбано автомобілі NISSAN ALMERA, 1998 року випуску, д.н. НОМЕР_1 - придбано 18.06.2016 року, та «VOLKSWAGEN VENTO» легковий седан, 1993 року випуску, д.н. НОМЕР_2 - придбано 09.01.2009 року, які було зареєстровано на ОСОБА_3 (а.с.4, 8, 48,62).

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст.370 ЦК України, частки у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Так судом першої інстанції вірно встановлено, що за час шлюбу, сторони придбали два автомобілі, які є їх спільною сумісною власністю і частки кожного з них є рівними.

Проте, судом не враховано, що на момент розгляду справи у наявності у сторін перебуває лише один автомобіль NISSAN ALMERA, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 11.10.2011 року ОСОБА_3 надав довіреність на розпорядження автомобілем «VOLKSWAGEN VENTO» на ім'я ОСОБА_5 (а.с.31).

Посилання суду першої інстанції на те, що договір доручення не свідчить про відчуження автомобіля на користь третьої сторони є вірними.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що виділ в такому разі зазначеного автомобіля на користь однієї із сторін в натурі буде несправедливим та надасть перевагу іншій стороні в можливості отримання майна, яке фактично є в наявності, що і сталося в даній ситуації.

Відповідно д ч.2 ст. 183 ЦК України транспортні засоби, які належить сторонам по справі на праві спільної власності, відносяться до неподільних речей.

Відповідно до вимог норм статей 60, 70, 71 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності і у разі поділу такого майна, частки дружини та чоловіка є рівними і діляться між ними в натурі.

При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).

У разі недосягнення такої згоди між подружжям може застосовуватися стаття 365 ЦК України за наявності для цього відповідних підстав і суд може присудити одному з подружжя річ у натурі, а іншому - грошову компенсацію з підстав, передбачених цією статтею.

За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи той факт, що у власності сторін, як подружжя, перебуває два автомобілі, які є неподільними речами та один з яких є в наявності, а інший знаходиться у користуванні третьої особи на підставі неоспореного правочину, колегія суддів приходить до висновку про те, що за сторонами необхідно визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині поділу майна підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання за кожним із подружжя права власності по ? частини кожного із спірних автомобілів.

Керуючись ст. ст. 367, 374, п.1 ч.1 ст.ст. 376 , 381, 382, 383, 384ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 18 липня 2018 рокув частині поділу майна скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності по ? частині кожному на автомобілі NISSAN ALMERA, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль «VOLKSWAGEN VENTO» легковий седан, 1993 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді: В.О. Бездрабко

І.В. Вейтас