Справа № 523/12915/16-ц

Провадження №2/523/989/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2018 р.

       Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Середи І.В.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9, в м.Одесі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, припинення права особистої приватної власності та визнання права власності на 1/2 частини будинку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, припинення права особистої приватної власності та визнання права власності на 1/2 частини будинку розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Лесі Українки, буд.40, припинення права особистої приватної власності на квартиру та визнання права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою суду на місці 31.01.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5.

20.08.2018 року ухвалою суду закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5, про припинення права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнання права власності на 1/2 її частину у зв'язку з відмовою позивача від вказаних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовані тим, що розірвання шлюбу між сторонами було фіктивним, оскільки таким чином вони намагалися утримати житлову площу в квартирі його матері, яка намагалася позбавити його та доньок права на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. В наступному вказаний спір було вирішено, сплачена певна грошова сума та вони самостійно знялися з реєстраційного обліку. З відповідачем вони продовжували підтримувати шлюбні стосунки, підтримували один одного матеріально, виховували дітей, приймали спільні рішення стосовно життя родини, разом відпочивали. Він довіряв відповідачу, тому оформлення земельної ділянки на якій збудовано будинок здійснено на її ім'я, гроші ним були передані за купівлю, однак він лише потім дізнався, що була укладена угода дарування на прохання ОСОБА_3. Будинок збудований за спільні гроші під контролем та за участю позивача, він замовив та сплатив вартість ролетів, металопластикових вікон, поніс витрати за проект та роботи по приєднанню електроустановок будинку до електричних мереж , а також за приєднання до водопостачання і водовідведення, за проект газопостачання.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та зазначив, що в будинку він самостійно виконував деякі будівельні роботи та проживав в ньому. Також він уточнив, що встановленню підлягає факт проживання однією сім'єю з відповідачем до грудня 2014 року.

Відповідач в засіданні повністю заперечувала проти вимог вказуючи на те, що з позивачем після розірвання шлюбу вони підтримували фактичні шлюбні відносини до 2008 року. Причиною неможливості подальшого проживання була саме їх несумісність. За цей період у них навіть спільних фотографій не має, а надані позивачем фото були виготовлені лише під час спільних зустрічей з дітьми в травні 2015 року та в 2016 році. При цьому вона зазначила, що між ними залишилися нормальні стосунки, оскільки є спільні діти, тому вона в деяких питаннях зверталася про допомогу до позивача, бо працювала в м.Києві. Зведення будинку здійснено за її власні кошти, які передавалися позивачу, а у нього не було грошей для здійснення вказаних ним оплат, він не працював. Відповідач був зареєстрований в квартирі з нею, оскільки за рішенням суду місце проживання дітей визначено з батьком, при цьому, дітям не допомогав, вони знаходилися повністю на її утриманні, навіть туристична поїздка була за її особисті кошти. Позивач ставив ролети в будинку, проживав в ньому рік, вона не заперечувала, бо знаходилися в дружніх стосунках. Крім того, відповідач та її представник просили суд звернути увагу на те, що підтвердженням надуманості вимог позивача з використанням доказів на свою користь, є також і те, що представлений звіт про оцінку будинку відповідач не замовляла, тоді як його підготовка можлива лише після звернення власника майна.

Заслухавши позивача, відповідача, представника відповідача та свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи 11.03.2003 року Суворовським районним судом м.Одеси розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і 16.04.2008 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про розірвання шлюбу(а.с.8-9 т.1). Сторони мають спільних дітей ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10-11 т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.05.2011 року ОСОБА_3 купила у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16-17 т.1). Станом на 10.06.2012 року в квартирі були зареєстровані відповідач ОСОБА_3 як власник, фізична особа ОСОБА_2, та доньки ОСОБА_5, ОСОБА_6, що підтверджується довідкою КК "Центр комунального сервісу" №163 від 10.06.2016 року (а.с.18 т.1).

Як видно з договору дарування від 26.12.2011 року він був укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, за умовами якого передано безоплатно у власність відповідача у дарунок земельну ділянку площею -0,0250 га, яка розташована за адресою: вул.Лесі Українки, 40 в м.Одесі, дарунок сторонами оцінено в 2223,84 грн. (а.с.26 т.1).

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За положеннями частини другої статті 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Під час застосування положень статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За нормами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ст.76 ЦПК України)

Згідно з нормами ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80ЦПК України).

Із наданих позивачем дублікатів квитанцій (а.с.55-57 т.1) вбачається, що оплати за послуги комінальні, кабельне телебачення та інтернет в квартирі №23 приймалися від ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в період 2013-2014 роки, по деяким квитанціям особу не вказано взагалі, по послузі приєднання електроустановок, дослідження каналізаційних мереж від ОСОБА_3, а від ОСОБА_2: за узгодження проекту газифікації, оплата 28.04.2015 р., вартість проекту-12.05.2015 р., за видачу технічних умов -14.04.2015 р. Також було надано квитанції щодо придбання будівельних матеріалів від ПРАТ "Нова лінія" та ТОВ "Епіцентр" (а.с.58 т.1).

Згідно з рахунком №6 ВАТ "Одесаобленерго" Північний РЕМ та квитанцією ПАТ "ПриватБанк" від 09.02.2015 р. замовником та платником вартості електроустановок є ОСОБА_3 (а.с.59 т.1).

За квитанціями від 13.05.2013 р., 25.11.2013 року, 26.08.2014 р. та 22.09.2014 року від позивача ОСОБА_2 було прийнято сплату за гаряче водопостачання в квартирі АДРЕСА_2, послуга басейну для ОСОБА_3, комунальні послуги по кв.№23 в будинку №10а по проспекту Оболонський в м.Києві, а також за туристичні послуги (а.с.60)

В підтвердження заявлених вимог щодо визнання права власності на частину будинку позивачем було також надано акт про передачу завдатку від 23.12.2006 року в забезпечення угоди по відчуженню 1/2 частини будинку №40 по вул.Лесі Українки в м.Одесі , додатки до акту від 25.12.2006 р., від 02.09.2010 р., додаткова угода до попереднього договору від 05.09.2007 року, доповнення до акту від 20.02.2007 р., за змістом яких ОСОБА_2 як покупець передавав гроші за 1/2 частину будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, власником будинку №40, загальною площею 175 кв.м, а житловою 55,1 кв.м, розташованого по вул.Л.Українки в м.Одесі, є ОСОБА_3 Н,М. (а.с.65 т.1).

Згідно з технічним паспортом від 20.06.2013 р., житловий будинок площею 175 кв.м є двоповерховим та займає 80 кв.м земельної ділянки (а.с.29-31 т.1).

Відповідно до звіту ТОВ "Науковий центр незалежних експертиз" вартість будинку складає станом на 09.09.2016 року без врахування ПДВ складає 1309914 грн.. (а.с.31-33 т.1)

Надані докази щодо купівлі будинку суд не приймає до уваги, оскільки з відповідачем було укладено договір дарування земельної ділянки, який недійсним в судовому порядку не визнавався.

За договором №32 від 16.05.2013 р. ОСОБА_2 замовив у СПД ОСОБА_9 металопластикові огороджувальні конструкції із систем профілів КВЕ на об'єкт за адресою: м.Одеса, вул.Л.Українки,40. 07.06.2013 р. позивач уклав договір №07/06-1 з ФОП ОСОБА_10 про виготовлення та встановлення ролету електричного (а.с.50-53т.1).

Вказані договори суд не враховує як підтвердження оплати вказаної в них вартості, оскільки не надано належних доказів.

Відповідно до довідки ТОВ "Авангард" ОСОБА_2 працював на посаді із збуту з 02.12.2008 року по 21.01.2009 рік, а з 22.01.2009 року по теперішній час працює в ДО "Лакталіс-Україна" на посаді торгівельного представника, що підтверджується довідкою від 02.02.2009 р. №21-К (а.с.54,79 т.1).

В підтвердження наявності у відповідача своїх коштів та відсутності будь-яких відносин по грошовому забезпеченню з позивачем, ОСОБА_3 було надано докази щодо отримання нею кредитів, укладення інвестиційних договорів. Так, 23.03.2006 р. ОСОБА_3 отримала в АППБ "Аваль" кредит у розмірі 38000 дол.США, поручителем за договором поруки від 23.03.2006 року виступив ОСОБА_11, заставне майно: квартира АДРЕСА_3(а.с.108,112 т.1). 05.09. 2006 р. ОСОБА_3 отримала кредит АКІБ "УкрСиббанк" на суму 75000 дол.США для придбання квартири №44 за адресою:м.Одеса, вул.Дніпропетровська дорога, буд.125, корп.1, заставне майно: квартира АДРЕСА_4, належна ОСОБА_3, додаткова угода до інвестиційного договору від 21.08.2007 р., договіри купівлі продажу 1/2 частини будинку №122 по вул.Шевченко в с.Кубанка Комінтернівського району Одеської області та квартири АДРЕСА_5 (а.с.113-117,122,123,124,125 т.1).В підтвердження наявності в неї грошей відповідач також надала квитанції про повернення кредитних коштів за 2012 рік (а.с.127 т.1, а.с.15-27 т.2).

Згідно з договорами оренди житла від 18.07.2008 р. та від 28.09.2012 р., позивач орендував квартиру АДРЕСА_6. (а.с.12-15 т.1).

За договорами оренди житлового приміщення від 02.04.2010 року та від 29.10.2009 року, від 10.06.2014 р. відповідач орендувала квартири у АДРЕСА_7 та вул. Приречна,19в, АДРЕСА_8 (а.с.137-139 т.1).

В ході допиту свідок ОСОБА_8 вказувала на те, що ОСОБА_2 передавав завдаток, хто займався саме будівництвом і за чий рахунок не знає, але позивач контролював як облаштовували світло, облицьовувалася ванна кімната. Допитом свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13, ОСОБА_14 не було пітверджено, а навпаки спростовано тердження позивача про проживання сім'єю.

Свідок ОСОБА_15, яка є матірю відповідача під час її опитування вказувавла на те, що є також хрещеною матір'ю позивача, стверджувала що в 2007 році сторони проживали періодично разом, а з 2009 року взагалі не живуть, з квітня 2010 року донька з дітьми постійно живе в м.Києві. У позивача не вийшло з роботою в м.Києві і він повернувся до м.Одеси.

Із письмових пояснень доньки сторін ОСОБА_5 вбачається, що вона зазначає про відсутність сімейних відносин, вказувала на те, що вони усі разом спілкуються, іноді на свята зустрічаються, але разом не проживають, допомогу батько їм не надає (а.с.47-48 т.2).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, проаналізувавши пояснення свідків та оцінивши усі надані докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт проживання з відповідачем у період з березня 2003 року по грудень 2014 року у фактичних шлюбних відносинах з веденням спільного господарства, побуту і бюджету, тобто однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою.

На підставі вказаного суд вважає, що позов є необгрунтованим не доказаним, тому не підлягає задоволенню.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 15.09.2016 року у справі №523/12915/16-ц було накладено арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Лесі Українки, буд.40, та зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1.

       Відповідно до вимог ч.1 та 9 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, суд прийшов до висновку про необхідність одночасно з прийняттям рішення скасування арешту з житлового будинку розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Лесі Українки, буд.40.

Керуючись ст.ст.12,13, 76, 81, 89, 158,200, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355, пп.15 п.15 ч.1 Прикінцевих та перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, припинення права особистої приватної власності та визнання права власності на 1/2 частини будинку залишити без задоволення в повному обсязі.

Скасувати арешт накладений ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 15.09.2016 року у справі №523/12915/16-ц на житловий будинок, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Лесі Українки, буд.40, та зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку  до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня  складення повного рішення.

Рішення  набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.08.2018 р.

Суддя: