ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2009 року Справа № 16/85-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів: Верхогляд Т.А., Сизько І.А.
при секретарі: Савіні В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво серії В00 №339846 від 22.04.05,
від відповідача: Берус Н.В. представник, довіреність №4 від 30.11.09,
розглянувши апеляційні скарги закритого акціонерного товариства "Центральний Універмаг” та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.09р. у справі №16/85-07
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до закритого акціонерного товариства "Центральний Універмаг", м.Нікополь
про стягнення 27 924грн.11коп.
ВСТАНОВИВ:
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.09р. у справі №16/85-07 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, з закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ)"Центральний Універмаг" на користь позивача стягнуто 9047грн. боргу, 4903грн.80коп. пені, 5554грн.29коп. інфляційних нарахувань та 733грн.19коп. річних; в решті в позові відмовлено;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо невиконання відповідачем зобов’язань за договором №07-П/06 від 14.04.2006р. в частині оплати вартості робіт по розробці проектної документації;
- при відмові в задоволенні решти позовних вимог, господарський суд зазначав, що обставини, з якими позивач пов’язує наявність збитків у вигляді втраченої вигоди та витрат на відрядження внаслідок відволікання на участь в судових засіданнях, не мають обов’язкового характеру і не відносяться до складу збитків в розумінні ст.225 Господарського кодексу України;
- не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати в частині відмови в позові, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення збитків в загальній сумі 6168грн.60коп.;
- у поданій скарзі йдеться про необхідність стягнення збитків, оскільки позивач розраховував на прибуток у разі належного виконання зобов’язання відповідачем;
- відповідач проти апеляційної скарги позивача заперечує;
- апеляційна скарга на рішення господарського суду подана також і ЗАТ"Центральний Універмаг”;
- при цьому товариство просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків господарського суду стосовно відповідальності товариства згідно з договором у вигляді пені за порушення термінів, передбачених календарним планом, оскільки такого плану не існує, стосовно наявності вини товариства по несвоєчасному перерахуванню остаточної суми оплати виконаних робіт, а також стосовно виконання позивачем робіт за договором по розділу проекту ”Електрообладнання”, оскільки, як свідчать відповіді відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” між останнім та підприємцем ОСОБА_1 ніяких договорів на виконання цього розділу не укладалося, а сам підприємець не має ліцензії на виконання зазначених робіт;
- позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує.
В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.12.2009р..
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2006р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавцем) та ЗАТ”Центральний універмаг” (замовником) укладено договір №07-П/06, на підставі якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов’язання по розробці проектної документації об’єкту “Прибудова кафетерію до будівлі універмагу на проспекті Трубників,14” (далі-ПД), узгодження ПД з відповідними державними органами та міськими експлуатаційними службами, що видавали технічні умови на підключення до джерел постачання та інженерних комунікацій, а також здійснення захисту ПД у відповідних установах щодо санітарно-гігієнічної та пожежної безпеки.
Відповідно до п.1.4 договору термін розробки ПД складає два місяця після надходження передоплати на розрахунковий рахунок виконавця.
В п.п.2.1, ч.2.3 договору сторонами узгоджено, що вартість робіт складає 18094грн., оплата послуг виконавця здійснюється готівкою, або шляхом перерахування протягом п’яти банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця передоплати в розмірі 50 процентів вартості робіт, що складає 9047грн., а залишок оплати –готівкою або перерахуванням на банківський рахунок виконавця протягом п’яти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі робіт.
Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору по завершенню робіт за накладною виконавець передає замовнику чотири комплекти ПД та акт приймання-передачі робіт. Замовник протягом п’яти робочих днів з дня отримання цих документів зобов’язаний направити виконавцю підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від приймання робіт.
П.3.3 договору передбачено, що при неотриманні виконавцем протягом п’яти робочих днів підписаного акту приймання-передачі або мотивованої відмови від приймання робіт ПД вважається прийнятою замовником.
П.5.2 договору встановлена відповідальність замовника за несвоєчасну оплату виконаних робіт відносно термінів, передбачених календарним планом, у вигляді сплати виконавцю пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний прострочений день.
На виконання умов договору відповідачем, відповідно до банківської виписки від 03.05.2006р., була здійснена попередня оплата вартості робіт в сумі 9047грн.
При задоволенні позовних вимог господарським судом цілком вірно прийняті до уваги обставини, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2008р. у справі №10/176-08(7/114-07) за позовом ЗАТ”Центральний універмаг” до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору №07-П/06 від 14.04.2006р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. у цій справі, а також застосовані положення ст.35 Господарського процесуального кодексу України.
Даним рішенням встановлено, що проектну документацію, яка є предметом договору, розроблено з порушенням строків, обумовлених договором внаслідок госпіталізації виконавця і за ці обставини останній не може нести відповідальність.
В подальшому постановою апеляційної інстанції були встановлені обставини щодо передачі у вересні 2006року товариству проектної документації з актами приймання-передачі, підтвердження цього факту листом від 18.09.2006р. на адресу Дніпропетровської обласної служби “Укрінвестекспертиза”, яким воно просило провести експертизу робочого проекту за договором і до якого було додано цей проект.
Отже, при дослідженні вищезазначених обставин, господарським судом цілком вірно зазначено, що товариство повинно було надати підприємцю підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт до 25.09.2006р.
Проте, а матеріалах справи відсутні докази надання підприємцю такої відмови у зв”язку з чим, в розумінні п.3.4 договору роботи вважаються прийнятими товариством і на підставі п.2.3 договору належали до оплати в остаточній сумі 9047грн. в строк до 02.10.2006р.
Станом на момент звернення з позовом та розгляду справи вартість робіт у вказаній сумі товариством не оплачена.
Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.625 названого Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст.ст.610, 611 Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Отже, з урахуванням наведених норм та за наслідками проведеного перерахунку, господарським судом зроблено правильний висновок про часткове визнання позовних вимог щодо стягнення з товариства основного боргу, інфляційних втрат, річних та пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішення в цій частині слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги товариства колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки у разі наявності сумнівів стосовно особи, якою виконано розділ проекту “Електрообладнання” вирішення відповідного питання мало бути здійснено в установлені договором строки надання мотивованої відмови від прийняття робіт.
Посилання товариства на відсутність календарного плану як підстави для нарахування пені колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки договором достатньо чітко визначені строки оплати вартості виконаних робіт.
Матеріали справи свідчать також і про те, що 15.07.2009р. підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з товариства, у тому числі, 4983грн.60коп. втраченої вигоди та 1185грн. витрат на відрядження.
При цьому розмір втраченої вигоди обчислено позивачем виходячи з доходів за 2007-2009р.р. по звітах до податкової інспекції, середнього доходу за день та кількості судових засідань.
Витрати на відрядження складаються з вартості проїзду до м.Києва та м.Дніпропетровська протягом 2007-2008р.р.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ст.225 Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати - штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому неодержаним прибутком (втраченою вигодою) вважається така втрата суб’єктом, права якого порушено, очікуваного збільшення (приросту) в майні, яке засновується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання ним грошових сум або інших цінностей, якщо б зобов’язання обов’язково було виконано.
Об’єктивну сторону цивільного правопорушення, необхідну для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, складають наступні елементи: наявність збитків у майновій сфері; протиправна поведінка, яка виражається у невиконанні зобов’язань, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками.
Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, звільняє особу, яка порушила зобов’язання від відповідальності в порядку ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Щодо досліджуваної справи, то наявність збитків у вигляді втраченої вигоди в заявленому розмірі позивачем не доведена, документи в обґрунтування такої наявності не надані, також відсутні в матеріалах справи і докази в підтвердження суми витрат на відрядження.
Тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, в їх задоволенні правомірно відмовив господарський суд.
У цьому зв”язку оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
ПОСТАНОВИВ :
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.09р. у справі №16/85-07 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя І.А.Сизько
Дата виготовлення у повному обсязі 29.12.2009р.