У к р а ї н а

  ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

Іменем України

19.11.09                                                                                       Справа №20/157/09

 Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Коробка Н.Д.

 при секретарі:  Савченко Ю.В.

За участю представників:

від позивача  – Самсонова І.В. (довіреність № 025 від 08.02.2008 р.)

від відповідача-1 – Бескубський А.П. (довіреність № б/н від 17.04.2008 р.)

        від відповідача-2 –  не з’явився

        від 3-х осіб      –  не з’явилися

 розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми «МК-Інватруд ЛТД» (м. Запоріжжя)

 на  рішення  господарського  суду  Запорізької  області  від  13.08.2009 р.                                     у  справі  № 20/157/09

 за позовом            Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією

                              «Запорізький автомобілебудівний завод» (м. Запоріжжя)

до відповідача-1  Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічна фірма

                              «МК-Інватруд ЛТД» (м. Запоріжжя)

до відповідача-2  Дочірнього підприємства «Макс» Товариства з обмеженою

                               відповідальністю «МК-Інватруд ЛТД» (м. Запоріжжя)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:        гр. ОСОБА_3 (м. Запоріжжя)   

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

                              Товариство з обмеженою відповідальністю «НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ»

                              (м. Запоріжжя)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

                              Акціонерна страхова компанія «ІНГО – Україна» (м. Запоріжжя)

 про стягнення суми,

 Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД» та ДП «Макс» ТОВ ВТФ «МК-Інватруд»  суми 11378,42 грн. матеріальної шкоди, що є різницею між фактичним розміром шкоди, завданої транспортному засобу позивача внаслідок  ДТП, і здійсненою страховою виплатою.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2009 р. у справі               № 20/157/09  (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 11378,42 грн. матеріальної шкоди. В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовлено.  Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача-1 113,79 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-технічна фірма «МК-Інватруд ЛТД» (відповідач-1 у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним у зв’язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та неправильним застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що при визначенні розміру матеріальної шкоди використаний неналежний, за позицією відповідача-1, доказ, а саме – висновок фахівця автотоварознавця ОСОБА_4 по встановленню матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля «Шевроле-Авео» д/н НОМЕР_3. При цьому вказує, що технічний огляд автомобіля, в порушення п. 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», проводився без повідомлення підприємства відповідача-1, а до участі у огляді був залучений лише водій підприємства ОСОБА_3, який не є посадовою особою і не наділений відповідними повноваженнями.

Крім того, заявник зауважує, що в калькуляції відновлювального ремонту зазначено вартість 19 автозапчастин на суму 4954,00 грн., які відсутні в протоколі технічного огляду транспортного засобу.

Також, за доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції при вирішенні справи   не врахував положення Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими повинно було бути обговорено питання відносно ушкоджених внаслідок ДТП запчастин, знятих під час відновлювального ремонту з автомобіля позивача.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2009 р.  у  справі  № 20/157/09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.09.2009 р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 19.11.2009 р.

Розпорядженням В.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2444 від 18.11.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –Зубкова Т.П., судді: Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.

Позивач  у справі – Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» – апеляційну скаргу відповідача-1 не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві.

Зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи враховані всі передбачені діючим законодавством обставини, наявність яких необхідна для застосування відповідальності за подібні деліктні правопорушення (ст.ст. 1166, 1187, 1172, 1192 ЦК України).

Висновки господарського суду щодо доведеності вини робітника відповідача-1 у скоєнні ДТП та прийняття висновку спеціаліста № 615/1 в якості належного доказу вартості відновлювального ремонту вважає правомірними.

Посилання заявника апеляційної скарги, що вищезазначений висновок є неналежним доказом, позивач вважає безпідставними, оскільки дослідження проведено незалежним судовим експертом, який має всі необхідні для цього повноваження.

Щодо наявності в калькуляції відновлювального ремонту автозапчастин, які відсутні в протоколі технічного огляду транспортного засобу, вказує, що зазначене не свідчить про неналежне проведення дослідження, а крім того, в самому протоколі зазначено про можливість виявлення несправностей при дефектовці елементів транспортного засобу.

Відносно доводів відповідача-1 про те, що при проведенні дослідження був відсутній належний представник його підприємства, позивач вказує, що зазначене не є підставою для неприйняття висновку експерта як доказу, тим більш, що у дослідження приймав участь працівник відповідача-1, за вини якого сталося ДТП. Також вказує, що згідно з п. 5.2 Методики, на яку посилається відповідач-1, виклик заінтересованих осіб здійснюється у разі потреби, тобто не є обов’язковим.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, а вимоги заявника апеляційної скарги – надуманими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач-2 у справі – Дочірнє підприємство «Макс» Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Інватруд ЛТД» – письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив. Про дату, час і місце судового розгляду відповідач-2 повідомлений належним чином.

Треті особи у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ», Акціонерна страхова компанія «ІНГО – Україна» та гр. ОСОБА_3 – письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали; своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, представників в судове засідання не направили; про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб.

Представник відповідача-1 (заявника апеляційної скарги) в судовому засіданні у повному обсязі підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Також, у судовому засіданні представником відповідача-1 було подано письмове клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи та клопотання допитати в судовому засіданні фахівця автотоварознавця ОСОБА_4

Розглянувши вказані клопотання відповідача-1, колегія суддів, порадившись, залишає їх без задоволення.

За змістом частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Згідно з п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 р. № 04-5/5) судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з приписів ст.ст. 41, 43 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для призначення по справі судово-економічної експертизи.

В даному випадку, наявні в матеріалах справи докази не є суперечливими і їх оцінка при вирішенні спору не потребує спеціальних знань для встановлення фактичних обставин справи.

Треба зазначити, що протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідач-1 не звертався до суду з клопотанням щодо призначення судової експертизи, отже, на той час жодних питань з цього приводу в нього не існувало.

Долучений до матеріалів справи Висновок спеціаліста – автотоварознавця № 615/1 від 02.06.2008 р. по визначенню матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля Chevrolet Aveo, д/н НОМЕР_3 в результаті ДТП, складений спеціалістом - автотоварознавцем ОСОБА_4, який має вищу технічну освіту (стаж роботи за спеціальністю «інженер-механік» – з 1996 р.) і має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2  «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру шкоди, заподіяної володільцю транспортного засобу» (свідоцтво № 864, дійсне до 19.07.2010 р., видане Міністерством юстиції України; стаж експертної роботи – з 2004 р.). Підстав для сумнівів у компетентності ОСОБА_4 колегія суддів не вбачає.  

За  клопотанням присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача-1 апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 15.04.2008 р. на автошляху Харків-Сімферополь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів  Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, та Daewoo Lanos д/н НОМЕР_4, під керуванням гр. ОСОБА_3

За фактом вказаної ДТП складений протокол серія ЯТ 409167 від 15.04.2008 р. про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що водій ОСОБА_3 порушив п. 16.13 Правил дорожнього руху:  керуючи автомобілем та повертаючи на перехресті ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку, та скоїв зіткнення, за що передбачена відповідальність статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, матеріали передано до Шевченківського районного суду (арк. справи 100 том 1).   

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2008 р. по справі № 3-9561/08 ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні вказаного правопорушення і  притягнуто до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що автомобіль Chevrolet Aveo, д/н НОМЕР_3 належить на праві власності Закритому акціонерному товариству з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» (позивачу у справі) і на момент скоєння ДТП знаходився в оренді у ТОВ «НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ» (3-ї особи) на підставі укладеного між ним  договору оренди № 75 від 01.02.2008 р.

Власником автомобіля Daewoo Lanos, д/н НОМЕР_4, є ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД» (відповідач-1 у справі).

Станом на день скоєння ДТП гр. ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД» (згідно з наказом № 47/08 від 10.03.2008 р. прийнятий на посаду водія з 10.03.2008 р.).  Згідно з наказом № 59/08 від 01.04.2008 р. за ОСОБА_3  було закріплено  вищевказаний автомобіль Daewoo Lanos, д/н НОМЕР_4, яким він керував під час скоєння ДТП  (арк. справи 3-4, том 2; арк. справи 108 том 1).   

Відповідно до Подорожніх листів службового легкового автомобіля № 578959 (на 15.04.2008 р.) та № 078104 (на 14-16.04.2008 р.), оформлених ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД»,  ДТП сталася під час виконання ОСОБА_3  своїх трудових (службових) обов'язків (арк. справи 2 том 2; арк. справи 41 том 1).

Відповідно до складеного інспектором ДПС протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди внаслідок аварії механічні пошкодження отримали обидва автомобілі.

02.06.2008 р. спеціалістом - автотоварознавцем було проведено автотоварознавче дослідження автомобіля Chevrolet Aveo, реєстр. № НОМЕР_3 та складено Висновок           № 615/1, згідно з яким вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля після ДТП на момент огляду визначено у розмірі 36949,08 грн.; матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля Chevrolet Aveo, реєстр. № НОМЕР_3, дорівнює сумі вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, та розміру втрати товарної вартості на момент огляду, і складає 26907,85 грн. (арк. справи 29-34 том 1).

Згідно з Актом виконаних робіт № ЗАо-005127 від 31.05.2008 р. вартість ремонту автомобіля Chevrolet Aveo, реєстр. № НОМЕР_3, здійсненого СТО-15 ЗАТ «Запоріжжя-авто», склала 36368,42 грн. (арк. справи 23-27 том 1).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «МК-Інватруд ЛТД», як власника транспортного засобу (автомобіля Daewoo Lanos), номерний знак НОМЕР_4,  станом на момент скоєння ДТП згідно з полісом обов’язкового страхування № ВВ/3369329 була застрахована у Запорізькій філії ЗАТ АСК «Інго Україна» (на строк з 22.11.2007 р. по 21.11.2008 р.). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, в полісі встановлено у розмірі 25500 грн., франшиза – 510 грн. (арк. справи 148 том 1).

У зв’язку з цим  ЗАТ «ЗАЗ» (позивач) звернулось до ЗАТ АСК «Інго Україна» із заявою на виплату 26907,85 грн. страхового відшкодування за збиток, спричинений йому внаслідок ДТП, яка сталася 15.04.2008 р. за участю автомобіля ТОВ «МК-Інватруд ЛТД» (відповідача-1).

За результатом розгляду вказаної заяви позивача ЗАТ АСК «Інго Україна» складено страховий акт № 6939 від 18.07.2008 р., яким визнано випадок страховим і розраховано суму, що підлягає відшкодуванню за умовами страхування -  24990,00 грн., та видано розпорядження № 6939 від 18.07.2009 р. про перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок  ЗАТ «Запоріжжя-Авто» /СТО – виконавця відновлювального ремонту/ (арк. справи 17 том 2, арк. справи 146 том 1).

Перерахування страховиком суми відшкодування в розмірі 24990,00 грн. підтверджується довідкою ЗАТ «Запоріжжя-Авто» від 21.11.2008 р. № 537 про надходження коштів.

Платіжним дорученням № 26961 від 12.11.2008 р. позивач сплатив на розрахунковий рахунок ЗАТ «Запоріжжя-Авто» грошові кошти в сумі 11378,42 грн. – різницю між вартістю виконаного відновлювального ремонту автомобіля згідно акту виконаних робіт та відшкодованими страховою компанією коштами в рахунок виплати страхового відшкодування (арк. справи 39 том 1).  

12.11.2008 р. позивач сплатив ЗАТ «Запоріжжя-Авто» (виконавцю відновлювального ремонту) франшизу – різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля згідно акту виконаних робіт та відшкодованими страховою компанією коштами в рахунок виплати страхового відшкодування, перерахувавши Платіжним дорученням № 26961 від 12.11.2008 р. на р/рахунок ЗАТ «Запоріжжя-Авто» грошові кошти в сумі 11378,42 грн. (арк. справи 39   том 1).  

Листом (вих. № 199/1-й ЗПП) від 05.09.2008 р. позивач звернувся до відповідача-1  з вимогою про відшкодуванням матеріальної шкоди, заподіяної працівником останнього.

Відповідач-1 вказану вимогу позивача залишив без задоволення. Мотивуючи свою відмову, в направленому на адресу позивача листі (вих. № 185) від 02.10.2008 р. відповідач-1 послався на те, що чинним законодавством передбачено обов’язок винної особи сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а у надісланих позивачем разом із вимогою документах розмір шкоди, спричиненої ДТП, а також його обґрунтування відсутні.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ ВТФ «МК-Інватруд ЛТД» та ДП «Макс» ТОВ ВТФ «МК-Інватруд»  суми 11378,42 грн. матеріальної шкоди, що є різницею між фактичним розміром шкоди, завданої транспортному засобу позивача внаслідок ДТП, і здійсненою страховою виплатою, стали предметом судового розгляду у даній справі.            

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа,   яка   завдала   шкоди,  звільняється   від   її   відшкодування,  якщо  вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,  відшкодовується на загальних  підставах, а саме: 1) шкода,   завдана   одній  особі  з  вини  іншої  особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана  з використанням,  зберіганням  або  утриманням транспортних засобів, механізмів та  обладнання,  використанням,  зберіганням  хімічних, радіоактивних,   вибухо-  і  вогненебезпечних  та  інших  речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пункт 2 ст. 1187 ЦК України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій  підставі  (право власності,  інше речове право,  договір підряду,  оренди тощо) володіє транспортним  засобом,  механізмом, іншим  об'єктом,  використання,  зберігання  або  утримання  якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено,  що  особа, яка  здійснює  діяльність,  що  є  джерелом  підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоди  було завдано   внаслідок  непереборної  сили  або  умислу  потерпілого. Відповідач  не  довів  того,  що  завдана  позивачу   шкода   була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Звільнення від  відшкодування можливе лише у разі,  якщо той, хто заподіяв шкоду, доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права    власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності  за  шкоду  перед  потерпілим  особа,  яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин  з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).    

Матеріалами справи встановлено, що власником транспортного засобу є ТОВ ВТФ «МК-Інватруд» (відповідач-1).

Вина працівника ТОВ ВТФ «МК-Інватруд» ОСОБА_3 в скоєнні ДТП та спричиненні ушкоджень майну (автомобілю) позивача підтверджуються матеріалами справи, зокрема, Протоколом про адміністративне правопорушення, складеним працівниками ДАЇ (серія ЯТ № 409167 від 15.04.2008 р.), Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2008 р. по справі № 3-9561/08 (згідно з якою, до речі, ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнав свою вину – так само, як і в Пояснювальній записці від 16.04.2008 р., поданій  ОСОБА_3 на ім’я директора  ТОВ ВТФ «МК-Інватруд» /арк. справи 149 том 1).

У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що поданими позивачем письмовими доказами доведено склад правопорушення, а саме – факт спричинення шкоди позивачу як власнику автомобільного транспорту, протиправність поведінки, розмір шкоди, а також причинний зв'язок.

Належних доказів відсутності вини відповідач-1, як власник джерела підвищеної небезпеки та особа, яка відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків,  не надав.

Також  відповідач-1  не  довів, що  завдана  позивачу шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.  

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між  фактичним  розміром  шкоди  і  страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Висновку № 615/1 від 02.06.2008 р. в ході проведення автотоварознавчої експертизи було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Aveo, реєстр.  № НОМЕР_3  після ДТП на момент огляду становила 36949,08 грн., а матеріальна шкода, спричинена власнику вказаного автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових та розміру втрати товарної вартості, встановлена в сумі 26907,85 грн.

При цьому статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи  суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду  і  такої  ж  якості,  полагодити пошкоджену  річ  тощо)  або  відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають  відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання  робіт, необхідних  для відновлення пошкодженої речі.

В даному випадку,  позивач способом відшкодування шкоди обрав відшкодування в повному обсязі вартості відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП майна (автомобіля).

Згідно з п.п. 7, 8 Роз’яснення  президії Вищого арбітражного суду України  від 01.04.1994 р. № 02-5/215 (із подальшими змінами) «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди» стаття 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору  способу  відшкодування  шкоди.  При  розгляді  спору   про відшкодування   шкоди   шляхом   покладення   на  особу  обов'язку відшкодувати її в  натурі  (надати  річ  того  ж  роду  і  якості, полагодити  пошкоджену річ тощо) суду слід, серед іншого, встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.  Коли відшкодування  шкоди  в  натурі  неможливе,  потерпілому відшкодовуються  в  повному  обсязі  збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або  виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.   Незалежно від  відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду, на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України).      Виходячи з  приписів  статті  1194  ЦК  України, зазначена  норма  має  на  меті  забезпечення   принципу   повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому,  якщо сума виплаченого страхового відшкодування  є  недостатньою,  а  не  звільнення  від відповідальності  винної особи.  

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від      27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва, однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З огляду на досліджені докази та встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача-1 обов’язку відшкодувати позивачу завдану шкоду в розмірі 11378,42 грн.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив у позові стосовно відповідача-2 (ДП «Макс» ТОВ ВТФ «МК-Інватруд»), оскільки докази того, що винна у ДТП особа (ОСОБА_3) знаходилася у трудових відносинах з відповідачам-2, відсутні.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним.

В своїй апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на те, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, спричиненої позивачу, було використано неналежний, на його думку, доказ – висновок фахівця - автотоварознавця ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги щодо наявності в калькуляції відновлювального ремонту запчастин, які не вказані в протоколі технічного огляду, що, на думку відповідача-1, свідчить про необ’єктивність встановленої експертизою вартості відновлювального ремонту, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. По-перше, заявлені позивачем позовні вимоги стосуються відшкодування шкоди, завданої відповідачем-1 належному позивачу транспортному засобу, а не вартості пошкодженого майна (автозапчастин). Крім того, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається із суми, необхідної для відновлювального ремонту, яка в даному випадку є доведеною наявним у справі актом виконаних робіт. Також слід враховувати, що при складанні технічного огляду автомобіля не могли бути виявлені внутрішні пошкодження окремих деталей, і в самому протоколі зазначено про можливість виявлення несправностей при дефектовці елементів транспортного засобу. Відсутність повноважного представника відповідача-1 при огляді транспортного засобу не є порушенням закону, оскільки за змістом пункту 5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», на який посилається заявник апеляційної скарги, виклик заінтересованих осіб не є обов’язковим і здійснюється лише у разі потреби (і навіть в такому випадку неявка представника не є перешкодою для проведення огляду).

Висновок спеціаліста – автотоварознавця № 615/1 від 02.06.2008 р. по визначенню матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля Chevrolet Aveo, д/н НОМЕР_3 в результаті ДТП, складений спеціалістом - автотоварознавцем ОСОБА_4, який має вищу технічну освіту (стаж роботи за спеціальністю «інженер-механік» – з 1996 р.) і має кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2  «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру шкоди, заподіяної володільцю транспортного засобу» (свідоцтво № 864, дійсне до 19.07.2010 р., видане Міністерством юстиції України; стаж експертної роботи – з 2004 р.).

Вказаний документ цілком відповідає визначенню письмових доказів, яке містить стаття 36 ГПК України, а також вимогам ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Оцінка поданих сторонами у справі доказів здійснена судом з дотриманням приписів ст. 43 ГПК України, в т.ч. щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин в їх сукупності.

Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі заявником не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.

Посилання заявника у якості підстави для скасування оскаржуваного рішення на те, що суд не прийняв рішення про передачу йому пошкоджених під час ДТП запасних частин автомобіля позивача, знятих під час відновлювального ремонту, є безпідставним і надуманим. Предметом заявлених у справі позовних вимог це не було. Закон не покладає на суд обов’язок ініціювати розгляд такого питання, а жодна зі сторін з подібними клопотаннями до суду не зверталась, відповідач-1 таких вимог не заявляв ані шляхом подання клопотання, ані шляхом подачі зустрічного позову.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати у справі (в т.ч., за апеляційною скаргою) покладаються на відповідача-1.

 Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

 П О С Т А Н О В И В:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічна фірма «МК-Інватруд ЛТД» (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2009 р. у справі №20/157/09  залишити без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

  Кричмаржевський В.А.  Коробка Н.Д.