У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.11.09 Справа №3/80-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Хуторной В.М. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Лола Н.О.
За участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача – ОСОБА_1 (НОМЕР_1 від 19.02.1999р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 (с. Дудчани Херсонської області)
на рішення господарського суду Херсонської області від 04.08.2009р. у справі № 3/80-09
за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Херсонська кондитерська
фабрика» (м. Херсон)
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1 (с. Дудчани
Херсонської області)
про стягнення суми,
Акціонерне товариство закритого типу «Херсонська кондитерська фабрика» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 8327,47грн. основного боргу за договором поставки № 29/06 від 29.06.2007р.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.08.2009 р. у справі № 3/80-09 (суддя Людоговська В.В.) позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Херсонська кондитерська фабрика» задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення 800,00 грн. основного боргу. Стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 7527,47 грн. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Приватний підприємець ОСОБА_1 (відповідач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить переглянути рішення господарського суду Херсонської області від 04.08.2009 р. у справі № 3/80-09.
Доводи заявника апеляційної скарги зводяться до того, що стягнута за оскаржуваним рішенням суду сума боргу в розмірі 7527,47 грн. не є заборгованістю, а є компенсацією транспортних витрат за доставку товару.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.08.2009 р. апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.10.2009 р.
У судовому засіданні 28.10.2009 р. колегією суддів оголошувалася перерва до 26.11.2009р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2523 від 26.11.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П. (доповідач), судді Шевченко Т.М., Хуторной В.М.
Позивач у справі – Акціонерне товариство закритого типу «Херсонська кондитерська фабрика» – апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію позивач виклав у письмових запереченнях на апеляційну скаргу. Зокрема мотивує тим, що за весь час співпраці з відповідачем сторони не підіймали питання щодо розподілу транспортних витрат, оскільки в п.2.1. договору чітко визначено умови поставки – самовивоз. Будь-яких додаткових угод до спірного договору поставки які б передбачали умови про розподіл транспортних витрат між сторонами не укладалося.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просить апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 04.08.2009 р. по даній справі – без змін.
В судовому засіданні відповідач у повному обсязі підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач – Акціонерне товариство закритого типу «Херсонська кондитерська фабрика» процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про причини неявки не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
За клопотанням відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За його згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
ВСТАНОВИВ:
29.06.2007р. між ЗАТ «Херсонська кондитерська фабрика» (продавець) та ПП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 29/06, згідно з п.1.1 якого, продавець зобов’язався передати, а покупець прийняти та оплатити кондитерські вироби (далі –товар) відповідно до умов договору.
В розділі 2 договору, зазначено, поставка здійснюється шляхом самовивозу.
У пункті 4.1. договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється на момент відвантаження. Оплата проводиться у безготівковій формі на рахунок продавця, або готівкою в касу продавця. З 10% знижкою від прайсу.
У відповідності до п. 4.2. договору, оплата за товар проводиться шляхом стовідсоткової оплати на умовах відстрочки платежу на десять календарних днів.
В процесі виконання умов договору поставки № 29/06, позивачем протягом двох років передавався товар відповідачу за накладними, а останній частково сплачував його вартість.
При цьому станом на 05.04.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед відповідачем за поставлений згідно договору № 29/06 товар в розмірі 8327,47грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставлених позивачем товарів, у зв’язку з чим у останнього виник борг перед позивачем в сумі 8327,47грн. Цю суму позивачем заявлено до стягнення.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
В даному випадку спір виник с приводу виконання договору поставки.
У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наведених вище обставин справи вбачається, що позивач свої зобов'язання, за договором від 29.06.2007р. № 29/06, щодо поставки кондитерських виробів виконував належним чином. В свою чергу відповідач частково оплатив отриманий товар, у зв’язку з чим у останнього існував борг перед позивачем на суму поставленого товару, що на день звернення позивача до суду, складав 8327,47грн. Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 15.05.2009р. та 22.05.2009р. було перераховано на рахунок позивача частину боргу в розмірі 800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 58 від 22.05.2009р. та № 1955 від 15.05.2009р.
За таких обставин колегія суддів, погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 800,00 грн., на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.
Таким чином, обґрунтованою сумою основного боргу, яка існує у відповідача перед позивачем за договором поставки № 29/06 є сума у розмірі 7527,47 грн. Матеріали справи не містять доказів розрахунку відповідача за поставлений товар в цій сумі. Таким чином, сума боргу в розмірі 7527,47 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що заявлена позивачем сума не є заборгованістю за договором поставки, а є компенсацією ЗАТ «Херсонська кондитерська фабрика» транспортних витрат понесених відповідачем. Свої доводи відповідач обґрунтовує наявністю підписаної між сторонами додаткової угоди від 29.07.2007р. №26/06 до спірного договору поставки, відповідно до якої в пункті 2.1. договору №26/06 від 29.07.2007р., сторони передбачили, що поставка товару здійснюється транспортом покупця, і транспортні витрати розподіляються між сторонами 50% на 50%.
Проаналізувавши вищенаведені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи заявника апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки додаткова угода від 29.07.2007р. №26/06, на яку посилається відповідач, взагалі не стосується договору поставки від 29.06.2007р. № 29/06, адже в пункті 5 цієї угоди зазначено, що вона є невід’ємною частиною договору від 29.07.2007р. № 26/09, який не є предметом розгляду у даній справі.
Умовами договору від 29.06.2007р. № 29/06, на підставі якого заявлена до стягнення сума заборгованості, чітко передбачено, що поставка товару здійснюється шляхом самовивозу. Будь-яких умов, щодо розподілу між сторонами транспортних витрат цей договір не містить.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, на вимогу названої норми права не доведено відсутності у нього заборгованості за поставлений на підставі договору № 29/06 товар.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача у справі (заявника апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 (с. Дудчани Херсонської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 04.08.2009 р. у справі № 3/80-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Хуторной В.М. Шевченко Т. М.