У к р а ї н а

  ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

Іменем України

12.11.09                                                                                               Справа №1/117-09

 Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    , Яценко О.М.

  при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників:

від позивача – ОСОБА_2 (довіреність серія ВМІ № 338904 від 07.07.2009 р.)

від відповідача  –  ОСОБА_3 (довіреність серія ВМІ № 154557 від 23.07.2009 р.)

 розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 (м. Херсон)

 на  рішення  господарського  суду  Херсонської  області  від  25.08.2009 р.                                     у  справі  № 1/117-09

 за позовом         Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

ОСОБА_6 (м. Херсон)

до відповідача  Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 (м. Херсон)

 про стягнення суми та усунення перешкод в користуванні майном

 Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 суми 46800,00 грн. заборгованості по орендній платі, 792,00 грн. інфляційних втрат, 243,22 грн. річних за користування чужими коштами та судові витрати, в тому числі 2500,00 грн. адвокатських послуг, а також усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ФОП ОСОБА_5 з орендованого приміщення площею 57,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Позов обґрунтовано умовами договору оренди від 15.11.2008 р., приписами ст.ст. 391, 525, 526, 625, 782 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.08.2009 р. у справі             № 1/117-09 (суддя Губіна І.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 11680,00 грн. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 805,87 грн. судових витрат. В задоволенні решти позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи на встановлений постановою Суворівського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області факт часткового користування відповідачем спірним приміщення до стягнення підлягає сума орендної плати за період з лютого по 26 червня 2006 року, що складає 11680,00 грн. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду мотивоване тим, що зважаючи на здійснення позивачем перешкод у користуванні ФОП ОСОБА_5 орендованим нею приміщенням, у позивача відсутнє право вимагати від відповідача виконання грошових зобов’язань в порядку та строки, передбачені договором. Вимога про стягнення вартості адвокатських послуг задоволена судом пропорційно стягнутій з відповідача сумі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Фізична особа – підприємець ОСОБА_5 (відповідач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду незаконним та таким, що винесене на підставі неправильної оцінки фактів, всупереч вимогам чинного законодавства. У зв’язку з цим  просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 25.08.2009 р. у справі № 1/117-09 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на те, що, оскільки відсутній акт приймання-передачі, передача спірного приміщенні не відбулась, тобто, договірні відносини між сторонами відсутні та відсутні підстави для нарахування орендної плати. При цьому посилається на ст.762 Цивільного кодексу України, згідно з якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Також вказує, що визначений за умовами п.5.1 договору розмір орендної плати в сумі 7200, 00 грн., еквівалентній сумі 1200 у.о., суд мав враховувати як суму всього договору та, відповідно, розмір орендної плати на місяць встановити в розмірі 240,00 грн.

Вважає безпідставним визначення господарським судом першої інстанції періоду стягнення з 01.02.2009 р. по 26.06.2009 р., оскільки, зважаючи на вимоги позивача про стягнення боргу з 01.02.2009 р. по 25.05.2009 р., суд фактично вийшов за межі позовних вимог.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2009 р. апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.11.2009 р., про що сторони повідомлені належним чином.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2373 від 12.11.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –  Зубкова Т.П., судді Хуторной В.М., Яценко О.М.

Позивач у справі – Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_6 – проти доводів апеляційної скарги заперечує. Свою правову позицію позивач виклав у наданому у судовому засіданні 12.11.2009 р. письмовому відзиві.

Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги відповідача, позивач просить  залишити  її  без  задоволення, а рішення  суду першої інстанції  у справі – без змін.

Вказує на те, що факт прийняття у користування за договором оренди ФОП ОСОБА_5 приміщення за адресою – АДРЕСА_1, є доведеним, і зазначене обумовлює правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості у відповідності із ст. 759 Цивільного кодексу України та ст. 283 Господарського кодексу України.

В якості доказу користування відповідачем спірним приміщенням посилається на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 30.06.2009 р., в якій зазначено, що ФОП ОСОБА_5 звільнила приміщення 26.06.2009 р.

Крім того, позивач погоджується із тим, що за умовами договору орендна плата в розмірі 7200,00 грн. сплачується за три місяці.

В судовому засіданні 12.11.2009 р. представник відповідача надав письмову заяву про уточнення своїх апеляційних вимог, згідно з якими відповідач погоджується із сумою основного боргу в розмірі 944,50 грн., розрахованої з огляду на визначення суми 7200,00 грн. сумою всього договору (2 роки 6 міс.), та, відповідно, визначення суми орендної плати на місяць в розмірі 240,00 грн.

З урахуванням наведених у письмовій заяві про уточнення апеляційної скарги обставин, просить рішення господарського суду по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

 ВСТАНОВИВ:

 15.11.2008 р. між Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_6 (Орендодавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець зобов’язався передати Орендареві у строкове платне користування, а Орендар зобов’язався прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 57,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та сплачувати Орендодавцеві орендну плату (пункти 1.1, 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору приміщення, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем після набрання чинності цим договором.

Пунктом п. 3.2 Договору сторони встановили, що протягом строку, визначеного п. 3.1 цього договору, Орендодавець зобов’язаний виїхати із приміщення, що орендується, та підготувати його до передання Орендарю. Також, цим пунктом договору сторони узгодили, що передання орендованого приміщення оформлюється актом передання-приймання.

У момент підписання акта передання-приймання Орендодавець передає Орендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого персоналу Орендарю має бути забезпечений безперешкодний доступ у орендоване приміщення (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору строк оренди приміщення, що орендується, складає два роки шість місяців з моменту прийняття орендованого приміщення за актом передання-приймання.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору сторонами узгоджено, що розмір орендної плати без урахування її індексації складає 1200 у.о., що еквівалентно 7200,00 грн. Орендна плата сплачується Орендарем готівкою за кожні три місяці, не пізніше листопада, лютого, травня місяця.

З моменту укладення договору орендна плата орендарем не сплачувалася, у зв’язку з чим, орендодавцем  25.05.2009 р. на адресу орендаря була направлена вимога-повідомлення про сплату орендної плати та відмову від договору оренди, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.05.2009 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення 29.05.2009 р. особисто ОСОБА_5

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 суми основного боргу в розмірі 46800,00 грн. заборгованості по орендній платі, 792,00 грн. інфляційних втрат, 243,22 грн. річних за користування чужими коштами та судові витрати, в тому числі 2500,00 грн. адвокатських послуг, а також усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ФОП ОСОБА_5 з орендованого приміщення площею 57,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду таким, що підлягає частковому скасуванню, в силу наступного.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки  можуть  виникати  безпосередньо  з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності із ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За умовами п. 3.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що передача приміщення в оренду здійснюється шляхом оформлення акта передання-приймання. Також, п.3.3 Договору визначено, що в момент підписання цього акта Орендодавець передає Орендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого персоналу Орендарю має бути забезпечений безперешкодний доступ у орендоване приміщення.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що за даним договором об’єкт оренди не передавався, акт прийому-передачі не укладався.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки у відповідності із умовами договору передання приміщення в оренду оформляється відповідним документом – актом передання-приймання, то і належним доказом по справі має бути Акт приймання-передачі орендованого майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов цілком правомірного висновку щодо недоведеності того факту, коли саме відповідачем було зайнято орендоване ним за умовами договору приміщення.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що за поясненнями відповідача, оскільки він не зміг використовувати орендоване приміщення за його призначенням (ведення господарської діяльності), зазначене приміщення використовувалося ним для зберігання. Таким чином, відповідачем не заперечується, що користування спірним приміщенням мало місце протягом з кінця січня по квітень 2009 року.

Також, у судовому засіданні 12.11.2009 р. сторони дійшли згоди про те, що користування приміщенням здійснювалося відповідачем з лютого по 25 травня 2009 року.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як вже зазначалось вище, умовами договору, а саме п. 5.1, 5.2 Договору передбачено, що розмір орендної плати без урахування її індексації складає 1200 у.о., що еквівалентно 7200,00 грн. Орендна плата сплачується Орендарем готівкою за кожні три місяці, не пізніше листопада, лютого, травня місяця.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів констатує, що сторонами не складався акт передачі-приймання об'єкту, однак фактично відповідач користувався орендованим майном з кінця січня по 25 травня 2009 року, з чим сторони погодилися.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як встановлено господарським судом Запорізької області, відповідач взагалі не сплачував орендну плату. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків господарського суду щодо наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення орендної плати.

При цьому, колегія суддів погоджується із визначенням в рішенні суду розміру орендної плати в сумі 2400,00 грн. за місяць, оскільки виходячи з умов договору розмір орендної плати встановлений в сумі еквівалентній 7200,00 грн. без зазначення, що це місячний платіж, і в договорі міститься посилання, що орендна плата проводиться орендарем кожні три місяці. Також слід враховувати, що зазначена сума відповідає вимогам розумності та справедливості з огляду на розмір орендованого приміщення та обставин справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що визначення судом першої інстанції періоду стягнення з лютого по 26 червня 2009 року, з посиланням на встановлені постановою Суворівського ВМ ХГО УМВС України  від 30.06.2009 р. факти, є помилковим.

Згідно статті 35 ГПК України, вирок з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Постанова Суворівського ВМ ХГО від 30.06.2009 р. не є вироком у кримінальній справі і наведені в цій постанові обставини не можуть вважатися доведеним фактом, тому посилання господарського суду на дану постанову в якості встановлення факту звільнення ПП Іванової спірного приміщення 26.06.2009 р. є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сума основного боргу, яка підлягає до стягнення вираховується за період з 01.02.2009 р. по 25.05.2009 р. і складає 9200,00 грн.

Слід також зазначити, що стягнувши з відповідача на користь позивача суму основного боргу за період з лютого по 26 червня 2009 року господарський суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позові заявлені вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі з 01.02.2009 р. по 25.05.2009 р.

Відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідного клопотання в матеріалах справи немає. Отже, господарський суд, в порушення наведеної вище норми права, самостійно, без відповідної заяви сторони у справі, вийшов за межі позовних вимог і стягнув суму боргу за період, який не був врахований позивачем у своїх вимогах.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, слід зазначити наступне.

За приписами ст. 610 та ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, розірвання договору, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, чинним законодавством передбачена відповідальність в вигляді стягнення основного боргу з урахуванням втрат від інфляції та трьох відсотків річних саме за  невиконання або неналежне виконання взятих на себе за умовами договору зобов’язань.

В даному випадку, враховуючи встановлений факт порушення умов договору з боку позивача, а саме п.п. 3.2, 3.3 договору щодо передачі об’єкта оренди за актом передання-приймання та забезпечення безперешкодного доступу в приміщення, а також передання всіх ключів від приміщення орендарю, у позивача відсутнє право вимагати від відповідача виконання грошових зобов’язань у порядку та строку, обумовлені договором.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками господарського суду, що позовні вимоги про стягнення суми інфляціях втрат та трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.

Зважаючи на фактичне звільнення ФОП ОСОБА_5 25.05.2009 р., про що зазначалось сторонами у письмових поясненнях та підтверджено у судовому засіданні, в задоволенні заявленої позивачем вимоги про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, яке було предметом оренди, слід відмовити.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 2500,00 грн. судових витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому  Законом України «Про адвокатуру».

Згідно ст.2 Закону України «Про адвокатуру» адвокатом може бути громадянин  України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката  здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

За  договором від 05.05.2009 р. ТОВ «Адвокатська фірма «Легіон» прийняла на себе зобов’язання за  винагороду надати юридичну допомогу позивачу (СПД – фізичній особі ОСОБА_6) з приводу спору з ФОП ОСОБА_5 щодо договору оренди від 15.11.2008 р.

Доказом виконання оплати позивачем послуг адвоката є квитанція до прибуткового касового ордера № 17  від 12.05.2009 р., згідно якого СПД ОСОБА_6 сплатив ТОВ «Адвокатська фірма «Легіон» юридичні послуги за договором 05.05.2009 р. в сумі               2500,00 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової  експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволені позову – на відповідача; при відмові в позові – на позивача; при частковому задоволені позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених  позовних вимог.

За таких обставин, висновки господарського суду про покладення на відповідача судових витрат, в тому числі витрат позивача на оплату послуг адвоката, відповідно до вимог ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних, є цілком обґрунтованими.

З урахуванням суми основного боргу, яка підлягає до стягнення, вимога щодо покладення на відповідача витрат на послуги адвоката задовольняється частково в сумі 480,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення господарського суду Херсонської області прийнято при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, а також допущено порушення норм процесуального права щодо виходу за межі позовних вимог, що є підставою для часткового скасування рішення господарського суду.

Відтак, рішення господарського суду Херсонської області від 25.08.2009 р. по даній справі підлягає частковому скасуванню та прийняттю нового рішення, яким позовні вимоги задовольняються в частині стягнення основного боргу в сумі 9200,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за позовом та апеляційною скаргою, а також витрати на послуги адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До того ж, колегія суддів вважає необхідним видати Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_5 довідку про повернення зайво сплаченого державного мита за квитанцією № QS3012761 від 04.09.2009 року у розмірі 180,78 грн., яка залучена до матеріалів справи № 1/117-09.

 Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

 П О С Т А Н О В И В:

 Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5                  (м. Херсон) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 25.08.2009 р. у справі               № 1/117-09 скасувати частково і прийняти нове рішення.

Позов Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 (м. Херсон) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6               (м. Херсон) суму 9200,00 грн. основного боргу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 (м. Херсон) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6,               (м. Херсон) 480,00 грн. витрат на послуги адвоката, 91,96 грн. державного мита та 60,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 (м. Херсон) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 (м. Херсон)  12,38 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Видати Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_5 довідку про повернення зайво сплаченого державного мита за квитанцією № QS3012761 від 04.09.2009 року у розмірі 180,78 грн., яка залучена до матеріалів справи № 1/117-09.

  Яценко О.М.