У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.11.09 Справа №13/344/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М.
при секретарі судового засідання Лола Н.О.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № ВМА 852698 від 22.04.2009р.;
відповідача-1: Горкавчук В.О., довіреність № 2071 від 31.07.2006р.;
відповідача-2: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.08.2009р.
у справі № 13/344/09
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Василівка Запорізької області
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Першого Василівського відділення філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Василівка Запорізької області
про стягнення 26 725,28 грн.
Приватний підприємець ОСОБА_3 звернулася з позовом до господарського суду про стягнення з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») грошові кошти, безпідставно списані з рахунку позивача, на загальну суму 26 725,28 грн. та пеню в розмірі 2 040,00 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.08.2009р. у справі №13/344/09 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ЗАТ «ПриватБанк» на користь ПП ОСОБА_3 грошові кошти, безпідставно списані з її рахунку на суму 26 725 грн. 28 коп., пеню в розмірі 2 040 грн. 00коп.
Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для списання Банком грошових коштів з рахунку позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, у поданій апеляційній скарзі, ЗАТ КБ «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не достатньо досліджені обставини справи, що мають значення для справи. Вважає, що судом першої інстанції порушено правила підсудності, оскільки даний спір мав вирішуватися в господарському суді Дніпропетровської області, за місцезнаходженням відповідача-1. Вважає, той факт, що в договорі відсутні номера рахунків означає, що позивач надав Банку безумовне право договірного списання коштів з усіх поточних та інших рахунків, які відкриті та обслуговуються в ПриватБанку. У зв’язку з викладеним просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду від 21.08.2009р. у справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу, ПП ОСОБА_3, позивач у справі, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зауважує, що рішення суду винесене з дотриманням правил територіальної підсудності, оскільки підсудність справи визначається за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу, а не юридичної особи. Зазначає, що жодних угод на отримання кредитів між ПП ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» не укладалося, а тому, твердження відповідача про те, що позивач відповідає усім своїм майном за зобов’язаннями, які виникають у неї, як у фізичної особи є хибним. Просить залишити рішення господарського суду від 21.08.2009р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.09.2009р. апеляційна скарга ЗАТ КБ «ПриватБанк» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.11.2009р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду за №2426 від 18.11.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач); судді – Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.
Повноважні представники позивача та відповідача-1 у судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Враховуючи достатність матеріалів для розгляду скарги по суті, колегія суддів вважає, за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача-2 за наявними у справі доказами.
Крім того, 18.11.2009р. у судовому засіданні представником відповідача-1, було подано клопотання, в якому на підставі ст.25 ГПК України заявник просить замінити Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», у зв’язку із зміною найменування відповідача-1. У підтвердження заявлених вимог відповідачем-1 надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, з якого вбачається, що 17.07.2009р. замінена назва Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
У відповідності до ст. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Колегія суддів, вважає, за можливе здійснити процесуальне правонаступництво відповідача-1 шляхом заміни Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
За заявою присутніх представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За їх згодою по закінченню судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
30.05.2002 року між ПП ОСОБА_3 (клієнт) та ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Першого Василівського відділення філії «Запорізьке регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» (банк) було укладено договір № 38 на здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунку приватного підприємця ОСОБА_3 - №НОМЕР_1.
Згідно п. п. 2.1.1, 2.1.12 договору, Банк прийняв на себе зобов’язання забезпечити схоронність коштів позивача та надавати останньому послуги з розрахунково-касового обслуговування, пов’язані з переказом та видачею грошових коштів.
Відповідно до п. п.п. 2.1.3, 2.2.8, 3.2.7 та 3.2.8 договору, Банк повинен здійснювати списання грошових коштів клієнта на підставі доручення, оформленого у формі розпорядження (платіжного доручення).
Згідно п. 2.1.11 договору, Банк зобов’язався здійснювати примусове списання (стягнення) коштів виключно у випадках, встановлених чинним законодавством України.
З 13.04.2009р. по 25.06.2009р. з рахунку позивача Банком було списано грошові кошти на загальну суму 26 725,28 грн.
У пункті 6.3 договору сторони погодили, що за безпідставний або помилковий переказ грошей з рахунку клієнта Банк зобов’язується повернути клієнту списану суму коштів і сплатити клієнту пеню у розмірі 5 (п’яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок порушення.
23.05.2009р. позивачем на адресу відповідача-2 була направлена претензія з пропозицією повернути безпідставно списані з поточного рахунку ПП ОСОБА_3 грошові кошти. Вказана претензія позивача залишена відповідачем-2 без реагування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання Банком своїх договірних зобов’язань на здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунку та протиправне списання грошових коштів в розмірі 26 725,28 грн. Цю суму позивачем заявлено до стягнення. Також, згідно п.6.3. договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 2 040,00 грн., за безпідставне списання грошових коштів, яку також заявлено до стягнення.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
По-перше, с приводу визначення підсудності даної справи слід зауважити наступне.
У відповідності до ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача...
Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 у справі є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, яке є юридичною особою та може бути у справі як позивачем так і відповідачем. Відповідачем-2 у справі є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі Першого Василівського відділення філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Василівка Запорізької області. Як свідчать матеріали справи Василівське відділення філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» не є юридичною особою, при цьому в даному випадку це відділення виступає не як самостійний відповідач, а як структурний підрозділ філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк», з яким позивач мав господарські взаємовідносини.
Таким чином, розгляд даної справи за місцезнаходженням відповідача-2 не суперечить правилам визначення територіальної підсудності.
Згідно зі ст. 341 ГК України, для здійснення розрахунків суб’єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 342 ГК України, юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.
Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Суб’єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), а також інших розрахунків, пов’язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності”.
В даному випадку спір виник між сторонами с приводу виконання договору № 38 на здійснення розрахунково-касового обслуговування, на підставі якого здійснюються операції з коштами за рахунком клієнта.
За змістом умов договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №38, цей договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.
Так, у відповідності до ст.1066 ЦК Украйни, за договором банківського рахунку банк зобов’язується прийняти і зарахувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом статті 1071 ЦК України, Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надавалося будь-якого розпорядження на списання з його рахунку № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 26 725,28 грн., також в матеріалах справи відсутні будь-які виконавчі документи, які б передбачали звернення стягнення на грошові кошти.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 безпідставно списаних грошових коштів з рахунку позивача в розмірі 26 725,28 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що свідчили б про надання позивачем згоди на списання з його рахунку грошових коштів або документів про примусове списання цих коштів.
Як на підставу для списання грошових коштів з рахунку позивача відповідач-1 посилається на наявність заборгованості у позивача перед Банком по кредитній угоді №14.14263 від 19.12.07р. та пункт 2.2.6. цієї угоди де визначено право Банку списання грошових коштів з рахунку позивача без його доручення на погашення кредиту. З цього приводу слід зауважити наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що 19.12.2007р. між відповідачем-1 та ОСОБА_3 було укладено кредитну угоду № 14.14263.
Відповідно до п. 2.2.6 цієї угоди, громадянка ОСОБА_3 доручає Банку списувати грошові кошти з своїх поточних рахунків у валюті для виконання зобов’язань по погашенню кредиту, а також відсотків за його використання, у тому числі з наступних рахунків:
№__________, що відповідає платіжній картці № _________________,
№__________, що відповідає платіжній картці № _________________,
у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цією угодою а також по договорах про видачу траншів.
Отже, враховуючи зміст умов кредитної угоди № 14.14263, колегія суддів вважає безпідставними твердження заявника апеляційної скарги про існування підстав для списання грошових коштів з рахунку позивача без його згоди. Оскільки по-перше, вказана кредитна угода укладена Банком не з приватним підприємцем ОСОБА_3, а як з фізичною особою. По-друге, у п. 2.2.6 кредитної угоди, на який посилається заявник, взагалі не зазначено з яких рахунків Банк має право списувати грошові кошти. Твердження відповідача-1 по те, що дана обставина свідчить про безумовне право Банку списувати грошові кошти з усіх рахунків позивача є необґрунтованими, оскільки зміст п.2.2.6 вказаної кредитної угоди свідчить про не узгодженість даного питання між сторонами цієї угоди.
У відповідності зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що за безпідставний або помилковий переказ грошей з рахунку клієнта Банк зобов’язується повернути клієнту списану суму коштів і сплатити клієнту пеню у розмірі 5 (п’яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок порушення, тобто 85 грн.
Матеріали справи свідчать, що зафіксовано 24 випадки безпідставного переказу грошових коштів відповідачем-1 з рахунку позивача на рахунок відповідача-2. Заявлена позивачем до стягнення сума пені складає 2 040,00 грн., яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача.
Враховуючи вищенаведені обставини справи колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заявником апеляційної скарги на вимогу названої норми права не доведено наявності підстав для списання грошових коштів з рахунку позивача без його доручення.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги, відповідно до приписів ст.49 ГПК України, покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Здійснити процесуальне правонаступництво Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.08.2009р. у справі № 13/344/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Мойсеєнко Т. В. Хуторной В.М.