У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.11.09                                                                                       Справа №11/211д/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Мойсеєнко Т. В.  , Яценко О.М.

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:

від позивача – Прохода І.В. (довіреність № 01/184 від 30.12.2008 р.)

від відповідача-1  –  не з’явився

від відповідача-2 –  не з’явився

За участю прокурора – Хорунжого С.М. (посвідчення № 261 від 08.08.2006 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 (м. Запоріжжя)

на  рішення  господарського  суду  Запорізької  області  від  13.08.2009 р.                                     у  справі  № 11/211д/09

за позовом        Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій

                          області (м. Запоріжжя)

до відповідача-1  Приватного підприємця ОСОБА_2 (м. Запоріжжя)

до відповідача-2   Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (м. Запоріжжя)

про стягнення суми, розірвання договору, звільнення та повернення об’єкта оренди

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2 62463,08 грн. заборгованості з орендних платежів та 3341,53 грн. пені за несвоєчасне внесення орендної плати; розірвання договору оренди державного нерухомого майна від 29.12.2006 р. № 2205/д; звільнення та повернення об’єкта оренди. Позов обґрунтовано умовами договору оренди державного нерухомого майна №2205/д від 29.12.2006 р., приписами ст.ст. 525, 782 ЦК України, ст. 188 ГК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Позивачем, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово подавалися заяви про уточнення позовних вимог в частині стягнення заборгованості. Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 13.07.2009 р., яка була прийнята господарським судом до розгляду, позивач просив стягнути з відповідача   45577,85 грн. заборгованості з орендної плати та 6786,87 грн. пені. В наданих у судовому засіданні господарського суду 13.08.2009 р. письмових поясненнях позивач зазначив, що заборгованість відповідача по орендній платі з вересня 2008 року по червень 2009 року складає 83080,85 грн., з урахуванням сплачених орендарем після подання позову в рахунок погашення боргу 57500,00 грн., до стягнення підлягає 25577,85 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.08.2009 р. у справі №11/211д/09 (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача-1 на користь державного бюджету Комунарського району 25577,85 грн. суми орендних платежів та 6786,87 грн. пені. Розірвано договір № 2205/д від 29.12.2006 р. оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним підприємцем ОСОБА_2 Зобов’язано Приватного підприємця ОСОБА_2 звільнити державне нерухоме майно бази відпочинку «Дельфін», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (згідно наведеного переліку). В решті позову провадження у справі припинено.

В частині задоволення позовних вимог рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлена позивачем до стягнення сума є обґрунтованою та підтверджена відповідними доказами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, зобов'язаний сплатити передбачені чинним законодавством та договором штрафні санкції. В частині стягнення 57500 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із сплатою після подання позову.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Приватний підприємець ОСОБА_2 (відповідач-1 у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач-1 вважає рішення суду незаконним та таким, що винесене на підставі неправильної оцінки фактів, всупереч вимогам чинного законодавства. У зв’язку з цим  просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2009 р. у справі № 11/211д/09 та прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області щодо розірвання договору оренди відмовити. При цьому, в частині стягнення суми заборгованості рішення суду першої інстанції відповідачем не оспорюється.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на відсутність у орендаря заборгованості по орендній платі, оскільки сплачені ним суми значно перевищують передбачений п. 3.2 договору розмір орендної плати. При цьому зазначає, що орендодавець в примусовому порядку зобов’язав внести в договір оренди (п. 3.3) умови, які фактично змінили вимоги, викладені в постанові Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 787 про затвердження «Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду держмайна». Враховуючи, що розмір орендної плати є одним із основних умов договору, зміна якого можлива  лише за обоюдною згодою сторін, на думку заявника, відсутні підстави вважати, що розмір орендної плати, зазначеної позивачем відповідає розміру орендної плати, встановленому умовами укладеного між сторонами договору.  

Зважаючи на те, що підставою для розірвання спірного договору є доводи позивача про наявність у орендаря заборгованості по орендній платі, відповідач-1 вважає помилковими висновки господарського суду Запорізької області щодо правомірності заявленої позивачем вимоги про розірвання договору.  

Також заявник вказує на неврахування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення того факту, що ПП ОСОБА_2 за весь період оренди державного майна, шляхом реконструкції, ремонту та інших дій, фактично були здійснені витрати по утриманню, ремонту та поліпшенню орендованого майна на суму, яка  значно перевищує 800000,00 грн., тоді як балансова вартість спірного майна становить      750000,00 грн., що дає підстави для постановки питання про приватизацію орендованого приватним підприємцем майна шляхом його викупу.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.09.2009 р. апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_2 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.11.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2302 від 05.11.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –  Зубкова Т.П., судді Мойсеєнко Т.В., Яценко О.М.

Позивач у справі – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області – проти доводів апеляційної скарги заперечує. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу.

Вказує на те, що факт порушення відповідачем-1 його договірних зобов’язань щодо сплати орендної плати є доведеним, і зазначене обумовлює правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості та розірвання договору.

Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги відповідача-1, позивач просить  залишити  її  без  задоволення, а рішення  суду першої інстанції  у справі – без змін.

В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач-2 – Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» - письмового відзиву на апеляційну скаргу  не надав, свого представника у судове засідання не направив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник прокуратури Запорізької області у судовому засіданні підтримав доводи позивача, рішення господарського суду Запорізької області по цій справі вважає законним та обґрунтованим.

Відповідач-1 (заявник апеляційної скарги) процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.

За  клопотанням присутніх у судовому засіданні представника позивача та прокурора апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представника позивача та прокурора, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавцем, позивачем у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендарем, відповідачем-1 у справі) було укладено договір № 2205/д (далі – Договір),  оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (Балансоутримувач, відповідач-2 у справі), за умовами п.1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення будівлі та споруди бази відпочинку «Дельфін» (надалі – майно) загальною площею 5353,45 кв.м., а саме:

- нежитлові приміщення їдальні (літ. Ж, на першому поверсі: приміщення  № 1, з №6 по № 43 включно, № 46,  з № 48 по № 59 включно, №№ 62, 64) площею 1327,5 кв.м.;

- нежитлові приміщення спального корпусу (літ. К, на першому поверсі: приміщення з № 101 по № 132 включно та 11 лоджій загальною площею 384 кв.м., на четвертому поверсі: приміщення з № 401 по № 432 включно та 11 лоджій загальною площею 361,2 кв.м., площа спільного користування: частини тамбурів з І по VIII включно площею 45,65 кв.м.), всього площею 790,85 кв.м.;

- спальний корпус, літ. Л, площею 1421,2 кв.м.;

- тамбур, літ. л, площею 58,0 кв.м.;

- тамбур, літ. л1, площею 60,3 кв.м.;

- спальний корпус літ. М, площею 1426,1 кв.м.;

- тамбур, літ. м, площею 58,9 кв.м.;

- тамбур, літ. м1, площею 58,5 кв.м.;

- будівлі пошти та ощадкаси, літ. Т, площею 141,1 кв.м.;

- трансформаторна підстанція, літ. Б, площею 11,0 кв.м.;

- аварійний резервуар V =100 м3, літ. А;

- сталева ємкість V =50 м3, літ. Р;

- автодороги довжиною 150 м та пішохідні переходи довжиною 215 м;

- електропостачання зовнішнє 0,4 кВт;

- зовнішньо-квартальні мережі слабого току;

- внутрішньоплощадочні мережі.

Згідно з п. 1.2 Договору майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1 Договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та Акта прийому-передачі орендованого майна (додаток № 2).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на орендоване майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом терміну дії договору (п. 2.2 Договору).

В пунктах 3.5, 5.2, 5.3 Договору сторонами узгоджено, що орендар повинен своєчасно і в повному обсязі вносити до Державного бюджету орендну плату, щомісяця до 7 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті, та подавати до регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області до 9 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, копії платіжних доручень, що підтверджують внесення орендної плати.

Пунктом 5.8 Договору встановлено обов’язок Орендаря в разі розірвання Договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути Орендодавцеві (Балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на дату передачі його в оренду.

Умови повернення орендованого майна узгоджено сторонами в Розділі 2 Договору: Майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі  (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір укладений на строк з 29.12.2006 р. по 25 грудня 2007 р.

При цьому пунктом 10.6 Договору обумовлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Факт передачі позивачем відповідачу зазначеного в п. 1.1 Договору нерухомого майна підтверджується Актом прийому-передачі, підписаного сторонами одночасно із підписанням договору (арк. справи 13).

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що, з огляду на відсутність відповідної заяви від жодної зі сторін, строк дії Договору, в порядку п. 10.6 Договору, було продовжено на 2008, 2009 рік.

          Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не здійснив платежів за користування майном за період з вересня 2008 р. по червень 2009 р., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендних платежів в сумі 83080,85 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_2 суми заборгованості з орендних платежів за період з вересня 2008 р. по червень 2009 р. та           7502,75 грн. пені за несвоєчасне внесення орендної плати, а також розірвання договору оренди державного нерухомого майна від 29.12.2006 р. № 2205/д та зобов’язання відповідача-1 звільнити та повернути орендоване майно стали предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки  можуть  виникати  безпосередньо  з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Оскільки за своєю правовою природою спірний Договір є договором оренди державного майна, то майнові відносини між орендодавцем та орендарем щодо господарського використання орендованого майна регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», норми якого є спеціальними відносно норм інших законів.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлені основні обов’язки орендаря, зокрема, обов’язок своєчасно вносити орендну плату.  

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось вище, умовами Договору, а саме п.п. 3.5, 5.2 Договору, передбачено, що Орендар повинен своєчасно і в повному обсязі вносити до Державного бюджету орендну плату – щомісяця, до 7 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Однак, як встановлено господарським судом Запорізької області, у період з вересня 2008 р. до моменту звернення позивача до суду відповідач взагалі не сплачував орендну плату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 83080,85 грн. Вказані обставини відповідач не заперечив.

Таким чином, ПП ОСОБА_2, в порушення умов п. п. 3.5, 5.2 Договору, ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та вищенаведених норм ЦК України, свої зобов’язання щодо своєчасної сплати орендних платежів не виконав, тому вимоги позивача про стягнення вказаної суми боргу є законними і обґрунтованими.  

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 25577,85 грн. суми орендних платежів. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення суми 57500,00 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки відповідач-1 сплатив зазначену суму вже в ході розгляді справи (16.04.2009 р. – 8000,00 грн., 20.05.2009 р. – 4500,00 грн., 07.07.2009 р. – 25000,00 грн., 17.07.23009 р. – 10000,00 грн., 07.08.2009 р. – 10000,00 грн.).

Правомірним та таким, що підтверджується матеріалами справи, є висновок суду першої інстанцій про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (далі – Закон)  платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.  При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 3.6 Договору сторонами обумовлено, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, на який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства,  колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне внесення орендної плати заявлені правомірно.

Висновки господарського суду щодо визнання суми пені за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 6786,87 грн. за період з 15.10.2008 р. по 10.07.2009 р. правильною та такою, що підлягає стягненню, є обґрунтованими.

Слід зазначити, що висновки рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості та пені відповідачем-1 не оспорюється.  

Щодо висновків господарського суду Запорізької області стосовно розірвання укладеного між сторонами Договору оренди, слід зазначити наступне.

Пунктом 3 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Загальні підстави розірвання цивільно-правових договорів, визначені у нормах глави 53 Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 651, 652 цього кодексу.

Згідно статті 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом вказаної норми права, сторона має право вимагати розірвання договору, також з інших підстав, що прямо встановлені законом, зокрема і законом, що регулює спірні правовідносини, а також договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право орендодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить орендної плати за користування річчю протягом трьох місяців поряд.

Крім того, сторони в п.9.6 Договору визначили, що порушення орендарем зобов’язань по цьому договору є підставою для його припинення або розірвання у порядку, визначеному діючим законодавством.

В абзаці другому пункту 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 року N 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України  «Про оренду державного та комунального майна» зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 названого Закону.

Матеріалами справи доведено невиконання відповідачем-1 своїх зобов’язань по договору відносно своєчасного внесення орендної плати, тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо розірвання договору оренди є правомірним.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності підстав для розірвання договору у зв’язку із відсутністю у Орендаря заборгованості по орендній платі з урахуванням того, що сплачені ним суми значно перевищують передбачений п. 3.2 Договору розмір орендної плати, а зобов’язання Орендодавця у примусовому порядку внести зміни в умови договору є неправомірним, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки додаток № 1 до договору та Договір про зміни № 1 від 17.05.2007 р. є узгодженими сторонами та підписані без зауважень.

Також не приймаються апеляційним судом посилання відповідача-1 на здіснення орендарем затрат по утриманню, ремонту та поліпшення орендованого майна на суму, яка  значно перевищує балансову вартість спірного майна, що, на його думку, дає підстави для постановки питання про приватизацію орендованого приватним підприємцем майна шляхом його викупу. По-перше, зазначене питання не є предметом розгляду даної справи. По-друге, в даному випадку розірвання договору є відповідальністю відповідача за порушення зобов’язання. За загальним правилом, встановленим п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання встановленого законом або договором настають правові наслідки, зокрема у вигляді розірвання договору. Порушенням зобов’язання, як встановлено у ст. 609 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Факт неналежного виконання договору оренди заявником апеляційної скарги не спростовано.   

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічний припис містить ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Також, пунктами 2.5, 5.8 Договору передбачено, що в разі припинення Договору Орендар (відповідач-1) повинен повернути орендоване майно Орендодавцю (позивачу)    або

Балансоутримувачу (за вказівкою Орендодавця) в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду. При цьому майно вважається повернутим Орендодавцеві (Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі. Обов’язок по складанню Акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно.

Таким чином, відповідач-1 зобов’язаний звільнити та повернути позивачу або Балансоутримувачу (за вказівкою позивача) на підставі акта прийому-передачі державне майно – об’єкт оренди: нежитлові приміщення будівлі та споруди бази відпочинку «Дельфін» загальною площею 5353,45 кв.м. (згідно переліку п. 1.1 договору), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

З урахуванням наведених норм права та обставин справи, висновки господарського суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача-1 звільнити спірні приміщення – об’єкт оренди є правомірними.

З огляду на відсутність заявлених позовних вимог до відповідача-2 провадження у справі правомірно припинено в цій частині. Обставини, на які посилається відповідач-1 в якості підтвердження наявності у ЗДП «Кремнійполімер» грошових зобов’язань перед ПП ОСОБА_2 можуть бути предметом розгляду у іншій господарській справі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Враховуючи часткове погашення суми основного боргу вже під час розгляду справи, господарським судом судові витрати за позовом правомірно покладені на відповідача-1 в повному обсязі.

Судові  витрати за  апеляційною скаргою, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються  на  її заявника (відповідача-1 у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2                           (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.08.2009 р. у справі                 № 11/211д/09  залишити без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Мойсеєнко Т. В.  Яценко О.М.