Справа №1-1010/09

                                                                                      №1-190/10

П О С Т А Н О В А

ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010р. суддя Святошинського районного суду м.Києва Скорін А.В. з участю секретаря Чоловської А.А., прокурора Сукача О.О., розглянувши кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Першотравенська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, ніде не зареєстрованого, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєні злочину, передбаченому ст.115 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Справа підсудна Святошинському районному суду м. Києва. Підстав для закриття справи або її зупинення немає.

Підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу немає.

Однак при попередньому розгляді справи, судом встановлені порушення вимог КПК України під час проведення досудового слідства а також недодержання прокурором вимог ст.228-232 КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Так судом було встановлено, що фактичні обставини справи, а саме час, дата, спосіб вчинення злочину, які викладені в обвинувальному висновку не підтверджуються доказами по справі.

В обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному.

Згідно обвинувального висновку ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 14.09.2009р., приблизно в 17 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, під час сварки з гр.ОСОБА_2, використовуючи ніж, умисно скоїв вбивство останнього.

Також в обвинувальному висновку вказано, що вина ОСОБА_1 підтверджується в повному обсязі показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Проте, покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суперечать обставинам справи, які вказані в обвинувальному висновку щодо часу заподіяння тілесних ушкоджень.

Під час досудового слідства слідчий не взяв до уваги та не дав належної оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_1, що він наніс удар кухонним ножем ОСОБА_2 по шиї не 14.09.2009р., а 13.09.2009р. і після чого надав ОСОБА_2 першочергову допомогу, зробивши пов’язку. (т.1 а.с.75-82, т.2 а.с.162-169)

Покази ОСОБА_1 підтверджуються показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.93-99, а.с.88-90, а.с.123-126).

Так, ОСОБА_3 підтвердила факт наявності у ОСОБА_2 глибокої рани на шиї, з якої потрохи йшла кров та синця під оком, ще близько 10 години 14.09.2009р., що суперечить обставинам викладеним в обвинувальному висновку. Також ОСОБА_3 вказала, що на кухні, на підлозі, на холодильнику, на газовій плиті та на стінах вона побачила сліди крові, які в подальшому ОСОБА_1 витер. (т.1 а.с.93-99) .

В матеріалах справи є висновок судово-медичної експертизи, згідно якої смерть гр.ОСОБА_2 настала приблизно за 30-40 хвилин після заподіяння різаної рани шиї.

Висновки вищевказаної експертизи повністю суперечать показам свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно показів свідка ОСОБА_4 (т.1 а.с.88-90), він, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вийшли з квартири ОСОБА_2 і той був живий, близько 17 години 30 хвилин, а в обвинувальному висновку вказано, що вбивство ОСОБА_1 скоїв приблизно в 17 годин 14.09.2009р.

Отже у ході досудового слідства встановлено, що на протязі часу з 10 годин ранку 14.09.2009р. коли прийшла ОСОБА_3 і до 17 години 30 хвилин 14.09.2009р. коли ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з квартири  ОСОБА_2, останній, після заподіяної йому рани шиї був живий, а це спростовується висновками експертизи. Цим суттєвим розбіжностям не дали оцінки, як слідчий, який розслідував кримінальну справу, так і прокурор, який затверджував обвинувальний висновок.

Згідно ст.75 КПК  України України висновок експерта для особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але не згода з ним повинна бути мотивована у відповідній постанові, ухвалі, вироку.

В матеріалах справи є допит експерта Андрусенка М.М. (т.2 а.с.26-27), якому слідчий поставив запитання щодо можливості накладання різаних ран на шиї, одна на іншу, так як згідно висновку експертизи рана одна, але виникла в наслідок дії не менше двох дій предмета маючого ріжучі властивості.

Експерт Андрусенко М.М. дав відповідь, що теоретично не виключає можливості повторного травмування попередньої рани, але досудовим слідством не встановлено вірогідність попадання в одну і ту же рану при нанесенні повторного удару ножем підсудним ОСОБА_1 (з урахуванням того, що підсудний і потерпілий знаходились у стані сильного алкогольного сп’яніння).  

І якщо допустити, що підсудний два рази наніс удар ножем і попав в одну і ту же рану, що теоретично допускає експерт, чому слідчий в обвинувальному висновку та в постанові про притягнення особи, як обвинуваченого, про даний факт нічого не вказав.

Згідно ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до п11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 6 «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог ст.228-232 КПК  при перевірці справи з обвинувальним висновком, при прийнятті рішень та при направленні справи до суду.

Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального висновку, правильність якого повинен перевірити прокурор, слід вважати такі порушення вимог ст.ст.223, 223 КПК України, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному.

Таким чином слідчим  всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України були поверхово та однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не дана оцінка суттєвим розбіжностям між показами підсудного ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та висновками судово-медичної експертизи.

Фактичні обставини справи які викладені в обвинувальному висновку не підтверджуються доказами по справі, містять положення, що суперечить один одному і базуються на припущеннях слідчого, що є грубим порушенням ст.62 Конституції України.

Тому, суд вважає необхідним направити справу прокурору Святошинського району м.Києва, для усунення вищевказаних недоліків.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.249-1 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченому ст.115 ч.1 КК України повернути прокурору Святошинського району м. Києва для усунення виявлених порушень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без змін – утримання під вартою в слідчому ізоляторі Держдепартаменту України з питань виконання покарань № 13 м. Києва.

Постанова оскарженню не підлягає, на неї може бути внесено подання прокурора.

Суддя                                                                     Скорін А.В.