УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/621/17 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 47 Доповідач Микитюк О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого         Микитюк О.Ю.

                        суддів Григорусь Н.Й.,

ОСОБА_1                

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №275/621/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (третя особа – Брусилівська районна державна адміністрація Житомирської області) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Данилюк О.С. в смт.Брусилів,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 17 липня 2012 року, викладену ним у вигляді окремого документа.

В обґрунтування позову зазначив, що є орендарем земельної ділянки площею 33,0000га з кадастровим номером 1820984300:03:000:0443, строк дії договору п’ять років. 07 червня 2017 року, відповідач повідомив його, що не має наміру продовжувати строк дії договору. 16 червня 2017 року він звернувся до відповідача із листом-повідомленням про намір продовжити дію договору на сім років та проектом нової угоди. 21.07.2017 року відповідач листом необґрунтовано відмовив в поновленні строку договору оренди.

ОСОБА_2 вважає, що з урахуванням положень ст.33 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.319, 626 ЦК України, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, оскільки він у встановлений договором оренди строк вжив усі необхідні заходи для поновлення договору оренди землі, тому має право на поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 березня 2018 рокупозов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі у редакції, що запропонована ОСОБА_2, строком на сім років.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що цивільно-правові угоди передбачають добровільну згоду сторін на їх укладення, а відповідач не мав наміру поновлювати договір на попередніх умовах, про що до закінчення строку угоди попередив позивача у письмовому вигляді.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 17 липня 2012 рокуОСОБА_2 уклав з Брусилівською районною державною адміністрацією договір оренди землі строком на п’ять років, предметом якого є земельна ділянки площею 33,0000га з кадастровим номером 1820984300:03:000:0443. Реєстрація договору проведена 05.09.2012 року.

07 червня 2017 року відповідач повідомив позивача, що не має наміру продовжувати строк дії договору. 16 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із листом-повідомленням про намір продовжити дію договору на сім років та проектом нової угоди, який отриманий відповідачем 21.06.2017 року (а.с.9). 21.07.2017 року, в місячний строк з дня отримання листа, відповідач відмовив позивачу в поновленні строку договору оренди.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною другою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі»  (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних  умов  договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

З матеріалів справи (а.с.11) вбачається, що відповідач не мав наміру поновлювати договір оренди земельної ділянки з позивачем, про що до закінчення строку дії попередньої угоди повідомив його листом від 21.07.2017 року.

ОСОБА_2 дійсно, звернувся до відповідача із повідомленням по намір продовжити дію договору у 60-денний термін до дня закінчення договору (оскільки строк дії договору розпочався з дня його реєстрації 05.09.2017 року), проте з огляду на викладене вище ця обставина не має правого значення для вирішення спору.

Доводи ОСОБА_2 про порушення відповідачем його переважного права на продовження договору оренди є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, про укладення орендодавцем договору оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем на тих самих умовах, які запропоновані попереднім орендарем.

Висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позову не відповідають обставинам справи і суперечать нормам матеріального права і не узгоджуються із висновком щодо застосування норм матеріального права, викладеним в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №61-10003св18, який має бути врахований згідно положень ч.4 ст.253 ЦПК України. Отже, рішення належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд

постановив:

       Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.

       Скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 27 березня 2018 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні0 позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 960 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча:                                Судді: