ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.12.09Справа №2а-1999/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Івасенко Т.В., довіреність № 579/24/2-09 від 29.01.2009
представники 3-тих осіб - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Севастопольської міської державної адміністрації
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держкомзему у місті Севастополі, Закрите акціонерне товариство ім. С. Перовської
про зобов`язання вчинити певні дії
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про зобов`язання прийняти рішення на організацію робіт по встановленню меж земельних ділянок, позначених в проекті землеустрою по організації території земельних часток (паїв) під №№ 481, 433 в натурі (на місцевості) у межах Закритого акціонерного товариства С. Перовської та на оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку № 481 для ведення особистого селянського господарства і на земельну ділянку № 433 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім`я позивача, як власника вказаних земельних ділянок у межах Закритого акціонерного товариства С. Перовської.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16.10.2009 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1999/09/2770, призначено попереднє судове засідання на 30.10.09.
Ухвалою суду від 30.10.2009 закінчено підготовче провадження, до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Закрите акціонерне товариство ім. С. Перовської (далі- ЗАТ ім. С. Перовської) та Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, справу призначено до судового розгляду на 01.12.2009.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав, пояснював при цьому, що відповідач, у порушення ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»вчиняє стосовно його звернень бездіяльність, оскільки щодо поданої заяви не приймає відповідне рішення, як це передбачено Законом.
Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових поясненнях на позов позовні вимоги не визнала, пояснила, що виконання робіт з землеустрою по виділенню земельних ділянок в натурі та складенню технічної документації, яка необхідна для складення правовстановлюючих документів потребує виділення з бюджету грошових коштів. У даний час фінансування для цього не достатнє, а тому роботи ведуться поступово.
На даний час Севастопольською міською державною адміністрацією вже затверджено проект землеустрою, наступним етапом є виділення земельної ділянки в натурі на місцевості та складення проектної документації для видачі державних актів. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими, оскільки всі заяви позивача були направлені для розгляду до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі. Крім того зазначає, що оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки не відноситься до компетенції відповідача. Просила у задоволенні позову відмовити.
Представники 3-тих осіб –у судове засідання не з’явились, вимоги ухвали суду про надання витребуваних документів не виконали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника ЗАТ ім. С. Перовської надійшла заява з проханням розглянути справу за його відсутності у зв’язку з хворобою.
Причини неявки представника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі суду не відомі.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З метою дотримання строків розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників 3-тих осіб на підставі наявних в ній матеріалів.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, і вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади.
Відповідно до вимог статті 38 зазначеного Закону місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян. Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій. Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов’язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.
Згідно з ст. 25 Земельного Кодексу України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, а також пенсіонерам з їх числа з визначення кожному з них земельної долі (паю). Кожен працівник, а також пенсіонер з їх числа мають гарантоване право отримати свою земельну долю (пай), виділену у натурі на місцевості.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 30.12.1996 року № 2761-р ЗАТ ім. С. Перовської для ведення товарного сільськогосподарського виробництва було передано у колективну власність 1888,6 гектарів землі. На підставі зазначеного розпорядження ЗАТ ім. С. Перовської отримало державний акт на право колективної власності на землю.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 24.10.2005 № 1389-р було затверджено проект землеустрою по упорядкуванню меж та площ земель колективної власності ЗАТ ім. С. Перовської.
Внаслідок розпаювання землі, яка належала на праві колективної власності ЗАТ ім. С. Перовської, позивач отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 20.02.1997 р. № 321-р розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї части в натурі (на місцевості).
З метою виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право приватної власності на землю позивач неодноразово звертався до Севастопольської міської державної адміністрації із відповідними заявами, що не спростовується у судовому засіданні представником відповідача, та підтверджується матеріалами справи.
Зокрема, 10.04.2009 на адресу позивача Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі направлялась відповідь на його звернення до Севастопольської міської державної адміністрації від 10.03.2009.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) крім іншого:
- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;
- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
- приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку питання щодо розгляду заяви позивача про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та прийняття рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв) відноситься до повноважень саме Севастопольської міської державної адміністрації, що представником відповідача у судовому засіданні не спростовувалось. Отже, посилання представника відповідача, що усі заяви позивача були направлені до Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, а тому Головне управління Держкомзему повинно було надавати відповідь не приймається судом до уваги.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На даний час ніякого рішення Севастопольською міською держаною адміністрацією за заявами позивача стосовно виділення земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) у ЗАТ ім. С. Перовської не прийнято. Доказів, які б це спростовували, представником відповідача суду не надано.
У позовній заяві позивачем ставиться питання про зобов’язання Севастопольської міської державної адміністрації прийняти рішення на організацію робіт по встановленню меж земельних ділянок позначених в проекті землеустрою по організації території земельних часток (паїв) під №№ 481, 433 в натурі (на місцевості) у межах Закритого акціонерного товариства С. Перовської та на оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку № 481 для ведення особистого селянського господарства і на земельну ділянку № 433 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім`я позивача.
Позивач зазначає, що земельні ділянки за № 481 та № 433 були закріплені за ним за результатами жеребкування.
Оцінивши усі докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки у судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що позивач 10.03.2009 року звертався на адресу Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та прийняття рішення щодо оформлення державних актів, однак відповідачем рішення стосовно заяв позивача, прийнято не було, суд приходить до висновку, що з боку відповідача має місце бездіяльність щодо не розгляду заяви та не прийняття відповідного рішення.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді адміністративних справ суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
За таких обставин, з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов’язати Севастопольську міську державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2009 та прийняти відповідне рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) в межах ЗАТ ім. С. Перовської земельної ділянки розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах.
Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача прийняти рішення на оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, на даний час є передчасними.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 16.12.2009 о 17-30 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Севастопольську міську державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2009 та прийняти відповідне рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) в межах Закритого акціонерного товариства імені С. Перовської земельної ділянки розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г. Плієва