ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/712/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 (головуючий - Барбашова С.В., судді - Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.) та ухвали Господарського суду Полтавської області від 19.04.2018 (суддя Бунякіна Г.І.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт",

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт"

на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"

про стягнення 6 783 361,41 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст судових рішень

1.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 (суддя Бунякіна Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) і постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 (судді: Стратієнко Л.В., Вовк І.В., Кондратова І.Д.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (далі - ТОВ "Полтавазернопродукт") задоволено частково, стягнуто на користь позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (далі - ТОВ "Гадячсир") 5 537 946,74 грн заборгованості, 456 476,81 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 40 965,01 грн - 3 % річних, 546 131,06 грн пені, 152 678,15 грн інфляційних нарахувань і 83 844,81 грн судового збору. Відмовлено у позові в частині стягнення 392,87 грн - 3 % річних і 4 701,55 грн пені.

1.2. 10.11.2016 судом видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016.

1.3. У березні 2018 року ТОВ "Полтавазернопродукт" звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Відділ ДВС), посилаючись на несвоєчасність інеповноту проведення виконавчих заходів у зведеному виконавчому провадженні № 51134720 із примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 у справі № 917/712/16, просило суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов'язати його здійснити всі належні та допустимі виконавчі дії, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

1.4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.04.2018, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Полтавазернопродукт" на бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС. Господарські суди дійшли висновку про дотримання державним виконавцем вимог законодавства при виконані наказу суду у цій справі.

2. Короткий зміст касаційної скарги і відзиву на неї

2.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.04.2018 і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, ТОВ "Полтавазернопродукт" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просило їх скасувати, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС щодо несвоєчасності та неповноти проведення виконавчих заходів у зведеному виконавчому провадженні № 51134720 і зобов'язати його вжити всі належні та допустимих виконавчих дій.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до неповноти з'ясування судами попередніх інстанцій обставин щодо невжиття державним виконавцем усіх заходів із примусового виконання рішення суду у цій справі, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

2.2. Від Відділу ДВС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити оскаржені судові рішення без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив аргументовано безпідставністю твердження про бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС, зважаючи на вжиття ним необхідних заходів із примусового виконання судового рішення відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

3. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

3.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

3.2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 стягнуто із ТОВ "Гадячсир" на користь ТОВ "Полтавазернопродукт" 5 537 946,74 грн заборгованості, 456 476,81 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 40 965,01 грн - 3 % річних, 546 131,06 грн пені, 152 678,15 грн інфляційних нарахувань і 83 844,81 грн судового збору.

3.3. На виконання цього рішення 10.11.2016 судом видано відповідний наказ.

3.4. Господарськими судами встановлено, що 25.11.2016 на виконання зазначеного наказу у цій справі головним державним виконавцем Відділу ДВС за заявою стягувача відкрито виконавче провадження № 52984237.

У подальшому постановою заступника начальника Відділу ДВС від 19.12.2016 виконавче провадження № 52984237 із примусового виконання наказу суду у цій справі приєднано до зведеного виконавчого провадження № 51134720, яке здійснює Відділ ДВС.

3.5. Як уже зазначалося, ТОВ "Полтавазернопродукт", вважаючи, що Відділ ДВС не у повній мірі вжив заходів, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено особливості виконання судових рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника. Так, за змістом цієї статті виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Частинами 1 і 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Відмовляючи у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу ДВС, суди виходили з того, що додані до матеріалів справи докази підтверджують вжиття державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій заходів щодо розшуку коштів та майна боржника шляхом направлення запитів до органів доходів і зборів, установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна, що виключає у цьому випадку бездіяльність державного виконавця.

Проте колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними.

Як уже зазначалося та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.11.2016 головним державним виконавцем Відділу ДВС за заявою ТОВ "Полтавазернопродукт" було відкрито виконавче провадження № 52984237 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 у справі № 917/712/16, а постановою заступника начальника Відділу ДВС від 19.12.2016 виконавче провадження № 52984237 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 51134720, яке здійснює Відділ ДВС.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували і не дослідили обставин об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 51134720, а саме чи перебувають на примусовому виконанні у цьому зведеному виконавчому провадженні судові рішення, ухвалені судами за правилами різних юрисдикцій, чи навпаки.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвала Господарського суду Полтавської області від 19.04.2018 є такими, що не відповідають положенням процесуального законодавства, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.04.2018 у справі № 917/712/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак