ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/710/18

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до голови Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся з позовом до голови Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати протиправною бездіяльність голови Миколаївської обласної державної адміністрації щодо демонтажу пам'ятного знаку Ленінського комсомолу, який встановлений у місті Миколаєві, у парку «Юність» та зобов'язати голову Миколаївської обласної державної адміністрації демонтувати пам'ятник Ленінського комсомолу, який встановлений у місті Миколаєві, у парку «Юність».

В обґрунтування позивних вимог ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 21.05.2016 року «Про перейменування об'єктів топоніміки та демонтаж пам'ятних знаків» пам'ятний знак Ленінському комсомолу підлягає демонтуванню. Проте, відповідач не вжив жодних заходів для забезпечення демонтажу пам'ятного знаку Ленінського комсомолу. Пам'ятний знак стоїть, недалеко від будинку, в якому мешкає позивач, викликає в нього нервування, погіршення сну, оскільки він свого часу був репресований комуністичним режимом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та без всебічного з'ясування обставин справи у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В 1978 році в м. Миколаєві в парку Ленінського комсомолу (парк Юність) по проспекту Жовтневому (Богоявленському) було встановлено пам'ятний знак Ленінському комсомолу.

15.09.1981 року рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №498 пам'ятний знак Ленінського комсомолу був взятий під державну охорону та на обліку як пам'ятник монументального мистецтва місцевого значення.

04.04.2016 року Міністерством культури України видано наказ №200 «Про незанесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», відповідно до якого, щодо пам'ятного знаку Ленінському комсомолу в паркі «Юність» не було прийнято рішення про його незанесення до Реєстру. Відповідно до цього наказу, визнано що не включення цього пам'ятного знаку до Реєстру потребує додаткової аргументації.

21.05.2016 року головою Миколаївської обласної державної адміністрації видано розпорядження №197-р «Про перейменування об'єктів топоніміки та демонтаж пам'ятників та пам'ятних знаків» відповідно до якого пам'ятний знак Ленінському комсомолу в паркі «Юність» включено до переліку пам'ятників, що демонтуються відповідно до вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

В травні 2017 року ОСОБА_2 звертався до Миколаївської обласної державної адміністрації з приводу недемонтажу пам'ятного знаку Ленінського комсомолу. Його звернення було розглянуто та направлено листа до Миколаївського міського голови про вжиття заходів щодо виконання розпорядження №197-р від 21.05.16.

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції пам'ятний знак Ленінському комсомолу не демонтований.

Не погодившись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Миколаївської ОДА від 21.05.16 №197-р, а також дії щодо його виконання чи бездіяльність щодо невиконання не порушує прав, свобод та інтересів позивача, у нього відсутнє право вимоги з цим позовом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку здійснити демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об'єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об'єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

У разі якщо протягом зазначеного в абзаці п'ятому цього пункту строку не здійснено демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, такий демонтаж здійснюється за розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти таке розпорядження про демонтаж у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом п'ятим цього пункту.

За правилами підпункту 4 пункту 3 статті 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» заборона не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму у творах мистецтва, яким і є пам'ятний знак Ленінського комсомолу, оскільки він не виключений зі списків пам'яток культури.

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що пам'ятка культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний обліку відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Прикінцевими положеннями вищезазначеного Закону встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Порядком обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158, встановлено, що відповідно до п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16.12.2004 року №2245-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

З матеріалів справи вбачається, що в 2016 році Міністерством культури України не було прийнято рішення про незанесення пам'ятного знаку до Реєстру об'єктів культурної спадщини, а було відкладено рішення про занесення (незанесення) до подання додаткової аргументації, у зв'язку з чим пам'ятний знак Ленінського комсомолу свого статусу пам'ятника не втратив, а тому не може бути демонтований.

Крім того, за правилами ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.5 КАС Україна кожна особа має право в порядку встановленому Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушенні її права, свободи чи інтереси.

Разом з тим, позивач не є учасником правовідносин з демонтажу пам'ятного знаку Ленінського комсомолу, оскільки він не згадується у розпорядженні Миколаївської ОДА від 21.05.16 №197-р, а тому зазначений індивідуальний акт не стосується його інтересів. Крім того, зазначене розпорядження, а також дії щодо його виконання, або бездіяльність щодо невиконання не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язки позивача

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розпорядження Миколаївської ОДА від 21.05.16 №197-р, а також дії щодо його виконання чи бездіяльність щодо невиконання не порушує прав, свобод та інтересів позивача, у нього відсутнє право вимоги з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Судом України у постанові від 11.11.15 по адміністративній справі №2а-2885/12/1470, за позовом депутатів місцевої ради про скасування рішення (акта індивідуальної дії) цієї ж ради, висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оспорили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім користувачів вказаних мисливських угідь), в тому числі і позивачів, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується їх безпосередньо (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54331803).

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом України у постановах від 15.07.15 по адміністративній справі №21-273а14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39999309), від 03.02.15 по адміністративній справі №21-617а14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42665513), від 12.04.17 по адміністративній справі № П/800/589/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66413427), від 31.10.17 по адміністративній справі №П/800/413/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70427204) та багатьох інших.

Зазначений підхід було підтримано Верховним Судом в ухвалах від 02.01.18 по адміністративній справі №9901/22/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/71446182), від 05.01.18 по адміністративній справі №800/149/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71488386) та іншим.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність голови Миколаївської обласної державної адміністрації щодо демонтажу пам'ятного знаку Ленінського комсомолу, який встановлений у місті Миколаєві, у парку «Юність» та зобов'язання голову Миколаївської обласної державної адміністрації демонтувати пам'ятник Ленінського комсомолу, який встановлений у місті Миколаєві, у парку «Юність» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 11.09.2018 року.

Головуючий суддя: Т.М. Танасогло

Судді: Д.В. Запорожан

О.В. Яковлєв