АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/34344/17-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6486/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_6 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просила стягнути солідарно з відповідачів 245 000 грн. відшкодування збитків та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 27 жовтня 2016 року між ОСОБА_6 та публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (надалі - ПАТ «Платинум Банк») укладений договір № 00504289 про розміщення вкладу «Готівка щомісяця», відповідно умов якого було внесено грошові кошти на вкладний рахунок НОМЕР_1, у сумі 245 000 грн. (п.1.1) на строк з 27 жовтня 2016 року до дати повернення 30 жовтня 2017 року (п.2.2), з процентною ставкою 23,5 % річних (п.2.3).

На підставі рішення Правління НБУ від 10 січня 2017 року № 14-рш/БТ та рішення Правління НБУ від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Платинум Банк», було розпочатло процедуру ліквідації ПАТ «Платинум Банк» з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнку Ю.П.

02 березня 2017 року позивач подала заяву про визнання кредитором та отримала від Фонду гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн.

Посилаючись на те, що відповідачі є власниками істотної участі у банку незалежно від формальних ознак, а отже відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зобов'язані були вжити своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, що не було здійснено ними, просила позов задовольнити, визначивши суму неповернутих грошових коштів у розмірі 245 000 грн. як збитки, які підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, за змістом, про хибність висновків районного суду щодо недоведеності вини відповідачів та пов'язаних з банком осіб про повернення позивачу грошових коштів, а також що дії чи бездіяльність вказаних осіб призвели до завдання банку шкоди з їх вини, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідачі є власниками істотної участі у банку та відсутні підстави, що пов'язують неплатоспроможність банку з настанням будь-яких інших обставин, ніж дії осіб, які фактично ним керували.

Посилаючись на те, що позивач була позбавлена можливості обґрунтувати свою позицію у зв'язку з відмовою у задоволенні його клопотання про витребування копій рішень Правління НБУ № 11 жовтня 2016 року № 329-ршБТ та рішення від 10 січня 2017 року № 14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних», між тим, зазначені докази можуть містити інформацію про невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою та обставини порушення відповідачами Закону України «Про банки і банківську діяльність», представник позивача просить задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, вислухавши представників відповідачів, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2016 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Платинум Банк» був укладений договір №00504289 про розміщення вкладу «ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ».

Відповідно до п. 1.1 Договору було внесено грошові кошти на вкладний рахунок НОМЕР_1 у сумі 245 000 грн. на строк з 27 жовтня 2016 року з процентною ставкою 23,5% річних.

Рішенням Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Платинум банк» з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу за провадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Ірклієнку Ю.П. на два роки з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно.

Рішенням Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року №95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Платинум банк» з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу за провадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Ірклієнку Ю.П. і на два роки з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що ОСОБА_6 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями ОСОБА_4, ОСОБА_5, як власниками істотної участі у ПАТ «Платинум банк», внаслідок порушення Закону України «Про банки і банківську діяльність», їй завдано майнової шкоди.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про те, що власниками істотної участі ПАТ «Платинум банк» всупереч вимогам ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» здійснено ризиковані операції, які загрожують , колегія суддів визнає таким, що не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів в розумінні ЦПК України на підтвердження факту заподіяння майнової шкоди позивачу через порушення відповідачами, як власниками істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно ст. 58 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України тат статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

У ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, лише після складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Позивачем не доведено порушення її права на отримання грошових коштів.

Посилання апеляційної скарги на те, що позивач була позбавлена можливості обґрунтувати свою позицію у зв'язку з відмовою у задоволенні її клопотання про витребування копій рішень Правління НБУ № 11 жовтня 2016 року № 329-ршБТ та рішення від 10 січня 2017 року № 14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних», колегія суддів визнає необґрунтованими, остільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини й свідчать про об'єктивну можливість вирішити спір.

Крім того, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено спеціального суб'єкта, який має право звернення з вимогами до власників істотної участі, таким суб'єктом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, таке звернення можливе лише після встановлення того, що майна банку виявилося недостатньо для здійснення погашення вимог кредиторів, а така обставина може бути встановлена лише після закінчення ліквідаційної процедури.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Передбачене ст. 58 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Проте відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю і невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, вимагаючи шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди завдавачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння майнової шкоди позивачу через порушення відповідачами, як власниками істотної участі, положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

З урахуванням зазначеного та матеріалів справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованимивисновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, надано належну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: