У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 рок Справа №2а-200/09/1111
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Нагорної Л.М.
суддів - Стежко В.А., Суховарова А.В.
при секретарі судового засідання – Резнікові Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2009 року у справі № 2а-200/09 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора відділу ДАІ з обслуговування м. Кіровограда при УМВС України в Кіровоградській області Добровольского Миколи Анатолійовича про скасування постанови ВА 017711 по справі про адміністративне правопорушення , -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора відділу ДАІ з обслуговування м. Кіровограда при УМВС України в Кіровоградській області Добровольского Миколи Анатолійовича, в якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ВА 017711 від 30.12.2008 р. про накладення штрафу в розмірі 340 гривень. В обґрунтування посилався на те, що відповідачем не були враховані наявні докази відсутності прямого умислу в порушенні Правил Дорожнього Руху, а при винесенні постанови не була врахована недостатність та відсутність свідків події. Тобто, на думку позивача, відповідачем не доведено вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2009 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з прийняти рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовув свої вимоги тим, що судом першої інстанції було неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини справи.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавав.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2008 року ОСОБА_1 близько 14 години 50 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ – 21099, номерний знак НОМЕР_1 по просп.. Правди в м.Кіровограді біля «Дендропарку», в районі муніципального ринку « Черемушки», порушив вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», здійснив зупинку – стоянку в зоні дії цього знаку, чим порушив п.8.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність у діях позивача правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Той факт, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ – 21099, номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку автомобіля в зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена» підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення Серії АГ №818514 та сторонами не заперечується. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані обставини також підтверджуються і поясненнями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, не вірити яким у суду не було підстав і які пояснили, що 30 грудня 2008 року хвилин за 20-30 хвилин до того, як давали пояснення, були свідками того, що по просп. Правди в м. Кіровограді біля «Дендропарку» зупинився автомобіль марки ВАЗ-21099, номерний знак НОМЕР_1, як потім стало відомо під керуванням ОСОБА_1 в зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена» аварійну світлову сигналізацію не включив, після зупинки водій вийшов та направився в сторону Муніципального ринку «Черемушки», приблизно через 20-30 хв. водій повернувся до автомобіля і в цей момент до нього підійшов інспектор ДАІ та попросив документи для перевірки, водій одразу сів до автомобіля та лиш потім включив аварійну світлову сигналізацію, поясненнями свідка ОСОБА_5, який був свідком події та відбирав пояснення у ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В судовому засіданні свідки пояснили, що вони могли помилитись у часі скоєння правопорушення, коли писали свої пояснення, але не у його обставинах.
Колегія суддів погоджується і з висновком суду про те, що ним критично оцінені пояснення свідка ОСОБА_6, виходячи із наступного. Згідно особисто написаних ОСОБА_1 пояснень 30.12.2008 року у своєму автомобілі в період з 15-10 до 15-20 годин ( а.с.11) , він просить інспектора ДАІ опитати в якості свідка ОСОБА_6, тобто, зразу зазначає прізвище, ім.»я і по батькові свідка, що свідчить про те, що вказана людина йому знайома. В той же час свідок ОСОБА_6 у своїх поясненнях ( а.с.12 ) описує події по іншому, зокрема, зазначає, що у районі місця події чекав свого родича, спостерігав, як до позивача підійшов інспектор ДАІ, забрав документи, вони про щось говорили, потім він зрозумів, що працівник міліції складає протокол, а водій щось писав у себе в машині. Потім і позивач і відповідач іще про щось довго сперечались і лише після того, як працівник ДАІ, забравши протокол, пішов, позивач підійшов до нього та попросив бути свідком, на що він погодився і лише тоді ОСОБА_1 записав його дані, тобто, як слідує із пояснень ОСОБА_6, ОСОБА_1 ніяк не міг записати у своїх поясненнях його дані, оскільки він повідомив їх позивачу уже після того, як останній написав свої пояснення для працівника ДАІ. Більш того, позивач у протоколі зазначає, що «зупинку здійснив вимушено на час виявлення та усунення неісправності автомобіля» ( а.с. 31), лише в подальшому зазначає, що він зупинився, щоб здійснити переключення автомобіля з газового споживання на бензинове. За таких обставин колегія суддів дійшла вірного висновку, що пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спростовуються наданими до суду письмовими доказами та поясненнями вищевказаних свідків, які є послідовними та не вірити яким у суду немає підстав.
Посилання апелянта на те, що відповідач не ознайомив його з правами, передбаченими ст.. 268 КУпАП, не розглянув його клопотання про перенесення розгляду справи та не надав йому можливості скористатись послугами захисника, не допитав свідка ОСОБА_6, не врахував, що зупинку було здійснено у стані крайньої необхідності та відповідач не перевірив цієї обставини, що відповідач на місці не ознайомив його з матеріалами справи та справа була розглянута відкрито, що неправомірно взяті до уваги пояснення свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_5, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 19 8 , ст. 200 , 205 , 206 КАС України , колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її повного тексту .
Повний текст ухвали виготовлено 25 грудня 2009 року.
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: В.А.Стежко
А.В.Суховаров