КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/17909/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Куксова В.В.

Разіної  Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. (повний текст складено 22.05.2018р.)

у справі №910/17909/17 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Державного підприємства «Бродівське лісове господарство»

до 1. Закарпатської митниці ДФС

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 198 058,90 грн. шкоди

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» звернулось до Господарського суду міста Києва із до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про стягнення 198 058,90 грн. шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що товар був безпідставно затриманий з 19.05.2016р., бездіяльність Закарпатської митниці ДФС було визнано протиправною у судовому порядку, а тому позивач поніс додаткові збори згідно вимоги філії «Центр транспортної логістики» на суму 198 058,90 грн., що є матеріальною шкодою в розумінні ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. по справі №910/17909/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» грошові кошти в розмірі 198 058,90грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС в доход спеціального фонду Державного бюджету України 2 970,88 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. у справі №813/2237/16 було встановлено неправомірні дії Закарпатської митниці ДФС. Судом встановлено причинно-наслідковий зв'язок. Відповідач 1 не надав належних доказів на спростування наявності вини, а тому шкода понесена позивачем, оплата додаткових зборів, має бути відшкодована у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Закарпатська митниця ДФС звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем у справі про стягнення з Державного бюджету України шкоди, завданої органом держаної влади, повинен бути саме орган казначейства, за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду, а не Державна казначейська служби України.

Апелянт зазначає, що позивачем, в порушення ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними та допустимими доказами не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці.

Також скаржник зазначає про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які регламентують відшкодування деліктної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018р. відкрито апеляційне провадження.

Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що ним правомірно заявлено позов до Державної казначейської служби України; доведено розмір збитків; доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою, яка встановлена під час розгляду справи №813/2237/16, та понесеними збитками.

Розпорядженням №09.1-08/2253/18 від 13.08.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17909/17 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим (суддею-доповідачем) у справі, у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 13.08.2018р., в зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018р. апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. у справі №910/17909/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Державна казначейська служба України своїх представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

10.05.2016р. між ДП «Бродівське лісове господарство» (продавець) та фірмою «Пізец ГмбХ» в особі директора Франца Пізеца (покупець) укладено контракт №7-2016 BR, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє лісоматеріали необроблені, а саме - дрова паливні (код УКТ ЗЕД 4401). /а.с. 14, т.1/.

Позивач на виконання вимог вищезгаданого контракту здійснило завантаження лісопродукції - 16 травня 2016 року вагони №96399548, №96391321 та 19 травня 2016 року вагони №32261406, №32261372. Дані вагони замитнено згідно наступних МД: №209050000/2016/001520. /а.с. 18, т.1/.

Пройшовши без зауважень розмитнення на митних постах Львівської митниці ДФС вказані вагони були відправлені для транспортування деревини по маршруту Броди-Батьово 16.05.2016р.

28.12.2012р. позивачем та Залізницею було укладено договір № 2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах. /а.с. 25/.

Проте, вказані вагони не пройшли митного огляду на Закарпатській митниці ДФС та затримані на станції Батьово.

У зв'язку із затриманням товару з 19.05.2016р. Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово, позивач поніс 198 058,90 грн. додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажу у вагоні № 96399548, включених до перевізних документів та встановлених Збірником тарифом за період з 19.05.2016р. по 18.06.2016р., а саме: з 19.05.2016р. 04:00 год. по 18.06.2016р. о 04:00 год. (720 годин), з яких: за користування вагоном 25 336,30 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 28 діб 12 633,40 грн. без ПДВ, 2 телеграми (повідомлення) 244,00 грн. без ПДВ, 2 години маневрової роботи 2 694,20 грн. без ПДВ, вантажно-розвантажувальні роботи та робота МЧ 00,00 грн., зважування вагону 173,10 грн. без ПДВ, всього 41 081,00 грн. З 18.06.2016р. по 24.10.2016р., а саме: з 18.06.2016р. о 04:00 год. по 24.10.2016р. о 14:30 год. (3083 годин), з яких: за користування вагоном 113 553,00 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 131 доби 43 424,90 грн. без ПДВ, всього 156 977,90 грн., на загальну суму 198 058,90 грн.

Листом-вимогою №ЦТЛ-19/813 від 13.04.2017р Філія «Центр транспортної логістики» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» просив позивача сплатити 198 058,90 грн. вартість додаткових зборів, по вагону №69399548, а саме: маневрова робота, зберігання вантажів, плата за користування вагонами, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів. /а.с. 42, т.1/.

Позивач платіжним дорученням №1409 від 31.05.2017р. сплатив на вказану суму. /а.с. 44, т.1/.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016р. у справі №813/2237/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017р. у справі №813/2237/16, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів: Державного підприємства «Самбірське лісове господарство» №91503847, №91503243, № 91503730; Державного підприємства «Золочівське лісове господарство» № 96399787, №96395264, № 96392964, №96398672; Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» № 67610808; Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», №65235830, №32261802, №96399548, №96391321, №32261406, №32261372, №96396643; Державного підприємства «Бібрське лісове господарство» №91503227, №91503839, №91502765; Державного підприємства «Буське лісове господарство» №96395033, №96399340, №96290119, №32262636; Державного підприємства «Турківське лісове господарство» №96397542; Державного підприємства «Cколівське лісове господарство» №63359328.

Зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України наступних залізничних вагонів Державного підприємства «Самбірське лісове господарство» №91503847, №91503243, №91503730; Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» №67610808; Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» №65235830, №32261802, №96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; Державного підприємства «Бібрське лісове господарство» №91503227, № 91503839, №91502765; Державного підприємства «Буське лісове господарство» №96395033, №96399340, №96290119, №32262636; Державного підприємства «Турківське лісове господарство» №96397542.

Судом при розгляді справи №813/2237/16 було встановлено, що починаючи з 06.05.2016р. на території залізничних станцій «Чоп», «Ужгород» та «Батьово» (зони діяльності митних постів Закарпатської митниці ДФС) перебувають залізничні вагони ДП «Самбірське лісове господарство» №91503847, №91503243, № 91503730; ДП «Золочівське лісове господарство» №96399787, №96395264, №96392964, №96398672; ДП «Дрогобицьке лісове господарство» №67610808; ДП «Бродівське лісове господарство» №65235830, №32261802, №96399548, №96391321, №32261406, №32261372, № 96396643; ДП «Бібрське лісове господарство» №91503227, №91503839, № 91502765; ДП «Буське лісове господарство» №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; ДП «Турківське лісове господарство» №96397542; ДП «Cколівське лісове господарство» №63359328, які зупинені Закарпатською митницею ДФС.

Таким чином, Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів ДП «Самбірське лісове господарство» №91503847, №91503243, №91503730; ДП «Золочівське лісове господарство» №96399787, № 96395264, №96392964, №96398672; ДП «Дрогобицьке лісове господарство» №67610808; ДП «Бродівське лісове господарство» №65235830, №32261802, №96399548, №96391321, №32261406, №32261372, № 96396643; ДП «Бібрське лісове господарство» № 91503227, № 91503839, № 91502765; ДП «Буське лісове господарство» №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; ДП «Турківське лісове господарство» № 96397542; ДП «Cколівське лісове господарство» №63359328 через державний кордон України у строк, встановлений ст. 199 МК України.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів ДП «Самбірське лісове господарство» № 91503847, № 91503243, № 91503730; ДП «Золочівське лісове господарство» № 96399787, № 96395264, № 96392964, № 96398672; ДП «Дрогобицьке лісове господарство» №67610808; ДП «Бродівське лісове господарство» № 65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; ДП «Бібрське лісове господарство» № 91503227, № 91503839, № 91502765; ДП «Буське лісове господарство» №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; ДП «Турківське лісове господарство» № 96397542; ДП «Cколівське лісове господарство» №63359328 слід задовольнити в повному обсязі, оскільки Закарпатською митницею ДФС не надано доказів того, що вона, затримуючи вагони та допускаючи бездіяльність щодо вчинення митних формальностей у строк, що не може перевищувати 30 днів, діяла у спосіб та в межах повноважень, визначених МК України. З урахуванням вимог чинного законодавства України, наданням позивачами всіх необхідних документів для митного оформлення транспортних засобів, а також враховуючи висновок суду про протиправність бездіяльності Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів позивачів, позовна вимога про зобов'язання відповідача 1 завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України залізничних вагонів ДП «Самбірське лісове господарство» №91503847, №91503243, №91503730; ДП «Дрогобицьке лісове господарство» №67610808; ДП «Бродівське лісове господарство» №65235830, №32261802, №96399548, №96391321, №32261406, № 32261372, № 96396643; ДП «Бібрське лісове господарство» №91503227, №91503839, №91502765; ДП «Буське лісове господарство» №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; ДП «Турківське лісове господарство» №96397542; ДП «Cколівське лісове господарство» №63359328 (крім ДП «Золочівське лісове господарство») також підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказане рішення Львіського окружного адміністративного суду має преюдиціальне значення для даної справи.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Завдавання шкоди містить наступні елементи: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами та вина завдавала шкоди.

Львівським окружним адміністративним судом у справі №813/2237/16 було встановлено протиправну поведінку Закарпатської ДФС щодо затримки залізничного вагону №96399548 ДП «Бродівське лісове господарство»; позивач поніс збитки у розмірі 198 058,90 грн. вартість додаткових зборів, по вагону №69399548, а саме: маневрова робота, зберігання вантажів, плата за користування вагонами, надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів; в результаті протиправної поведінки відповідача 1 позивач поніс вказані збитки, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, обов'язок доказування вини Законом покладено на відповідача.

Відповідач 1 належними та допустимими доказами не навів та не довів суду відсутність вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 2 ч. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., цей Порядок механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п. п. 2 п. 35 Порядку).

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015р., Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду. Зазначене спростовує доводи апелянта про те, що позивачем не вірно визначено відповідача 2.

Посилання апелянта про недоведеність наявності та розміру шкоди судом апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки судом встановлено, що позивач поніс 198 058,90 грн. додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажу у вагоні №96399548, включених до перевізних документів та встановлених Збірником тарифом за період з 19.05.2016р. по 18.06.2016р., а саме: з 19.05.2016р. 04:00 год. по 18.06.2016р. о 04:00 год. (720 годин), з яких: за користування вагоном 25 336,30 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 28 діб 12 633,40 грн. без ПДВ, 2 телеграми (повідомлення) 244,00 грн. без ПДВ, 2 години маневрової роботи 2 694,20 грн. без ПДВ, вантажно-розвантажувальні роботи та робота МЧ 00,00 грн., зважування вагону 173,10 грн. без ПДВ, всього 41 081,00 грн. З 18.06.2016р. по 24.10.2016р., а саме: з 18.06.2016р. о 04:00 год. по 24.10.2016р. о 14:30 год. (3083 годин), з яких: за користування вагоном 113 553,00 грн. без ПДВ, зберігання вантажу протягом 131 доби 43 424,90 грн. без ПДВ, всього 156 977,90 грн., на загальну суму 198 058,90 грн.

Позивач платіжним дорученням №1409 від 31.05.2017р. сплатив на вказану суму.

Щодо ухвали слідчого судді Галицького районного суду від 22.12.2016р., то вказана ухвала суду не є вироком суду в кримінальному проваджені, який в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. у справі №910/17909/17.

керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018р. у справі №910/17909/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №910/17909/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено та підписано 13.09.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді В.В. Куксов

Т.І. Разіна