ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 4/126/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Богатиря К.В., Величко Т.А.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року

по справі № 4/126/10

за позовом ОСОБА_1

до:

- ОСОБА_2

- ОСОБА_3

- ОСОБА_4

- ОСОБА_5

- ОСОБА_6

- ОСОБА_7

- ОСОБА_8

- ОСОБА_9

- ОСОБА_10

- ОСОБА_11

- ОСОБА_12

- ОСОБА_13

- ОСОБА_14

- ОСОБА_15

- ОСОБА_16

- ОСОБА_17

- ОСОБА_18

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська протиерозійна станція»

про визнання права власності на 82,12 % частки у статутному фонд ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, викладеного в протоколі від 23.12.2004 та нової редакції статуту ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція»

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_25, ОСОБА_11, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_12, ОСОБА_29, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_33, ОСОБА_18 про визнання права власності на 82,12% частки у статутному фонді ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» (далі - ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція») та про визнання недійсними рішення загальних зборів товариства, викладеного у протоколі від 23.12.2004, та нової редакції статуту ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», затвердженої зазначеним протоколом та зареєстрованої Вознесенською районною державною адміністрацією 24.05.2005, номер запису 15081050001000062 (том І а.с. 31-36).

В обґрунтування пред'явлених вимог позивачка посилалася на порушення її корпоративних прав, які вона набула на підставі укладеного з відповідачами - учасниками ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» договору від 04.11.2004 купівлі - продажу часток у статутному капіталі цього товариства.

11.09.2013 та 25.09.2013 від представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» до суду надійшли заяви про припинення, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі щодо відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які мотивовані тим, що зазначені особи не є учасниками ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», а тому спір відносно них не може бути розглянутий у порядку господарського судочинства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2017 провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Приймаючи вказане судове рішення, господарський суд виходив з того, що гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є спадкоємцями померлих учасників ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» ОСОБА_34 та ОСОБА_35. Судом зазначено, що право безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства. Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з відповідними заявами до складу учасників відповідача ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», про прийняття їх у товариство в частках, належних померлим та прийняття загальними зборами засновків товариства відповідного рішення, а тому суд дійшов висновку, що зазначені особи (ОСОБА_5 та ОСОБА_6.) не набули статусу учасників Товариства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Узагальнені доводи апеляційної скарги: скаржник зазначає, що в матеріалах справи міститься протокол №1 загальних зборів від 01.11.2004 про відчуження ОСОБА_1 учасниками товариства своїх часток. З вказаного протоколу вбачається, що на загальних зборах були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були зазначені як учасники товариства та голосували за прийняті на зборах рішення. З огляду на викладене, скаржник вважає, що вказані особи були прийняті до складу учасників товариства.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 (головуючий суддя Беляновський В.В., судді: Величко Т.А., Будішевської Л.О.) поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2017 у справі № 4/126/10 та відкрито апеляційне провадження.

У зв'язку з відпусткою головуючого судді Беляновського В.В. та судді учасника колегії Будішевської Л.О., розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 975 від 07.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Філінюк І.Г., судді Величко Т.А., Богатир К.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від прийнято справу № 4/126/10 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Величко Т.А., Богатир К.В. Призначено розгляд справи на 29.08.2018 о 14:30.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду 29.08.2018 у зв'язку з неявкою представників сторін по справі № 4/126/10 оголошено перерву до 10.09.2018 о 9:30 год., про що ухвалою суду повідомлено учасників справи.

У судове засідання 10.09.2018 представників сторін в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги ОСОБА_1 до фізичних осіб- учасників ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання за позивачем права власності на частку у статутному капіталі зазначеного товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав ОСОБА_1, які вона набула на підставі укладеного між нею та відповідачами- учасниками ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, договору купівлі-продажу часток.

До суду першої інстанції від представника відповідачів 1-3, 6-18 надійшли заяви від 11.09.2013 (т. 15, а.с. 1-2) та від 25.09.2013 (т. 15, а.с. 102-103) про припинення, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі щодо відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, мотивоване тим, що зазначені особи не є учасниками ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», а тому спір відносно них не може бути розглянутий у порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження у даній справі місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за їх відповідними заявами до складу учасників відповідача ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», котрі витребовувались у зазначених осіб ухвалами від 25.09.2013 та 02.12.2013, суд визнав, що зазначені особи не набули статусу учасників товариства.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Із змісту установчого договору від 28.08.2003 про створення ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» (справа № 9/53/07 т. 1, а.с. 43-53), з урахуванням додатку «підписний лист» до нього, випливає, що засновниками товариства були, зокрема, ОСОБА_35, який володів 1,73% акцій у статутному капіталі товариства, та ОСОБА_34, який володів 1,48% акцій у статутному капіталі відповідача ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція».

Засновники ОСОБА_35 та ОСОБА_34 померли 10-11.02.2004 та 01.01.2004 відповідно, що випливає із свідоцтв про смерть від 11.02.2004 форми 1-ФП № 181646 та від 02.01.2004 форми 1-ФП № 172417 (справа № 9/53/07 т. 1, а.с. 179-180), виданих відділом реєстрації актів цивільного стану Вознесенського міського управління юстиції Миколаївської області.

Позов у даній справі пред'явлено, зокрема, до громадянок ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як до учасників ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція», які, за твердженнями ОСОБА_1, викладених у її поясненнях від 25.09.2013 (т. 15, а.с. 131, 137), є спадкоємцями та правонаступниками померлих ОСОБА_35 та ОСОБА_34

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Згідно з частиною першою статті 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Законодавством, чинним на час смерті ОСОБА_35 та ОСОБА_34, передбачено, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи-учасника товариства, якщо статутом товариства не було передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснювалися відповідно до положень статті 148 цього Кодексу (ч. 5 ст. 147 ЦК України).

Викладене кореспондується зі ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», в редакції, чинній на час смерті ОСОБА_35 і ОСОБА_34, згідно котрої при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Таким чином, за змістом ст.ст. 130, 147, 166 ЦК України та ст.ст. 55, 69 Закону України «Про господарські товариства», якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника товариства спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі. Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», проте у цьому разі не йдеться про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі у товаристві.

Статутом ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» в редакції, чинній на час смерті ОСОБА_35 і ОСОБА_34, визначено, що при реорганізації юридичної особи-учасника товариства, або у зв'язку зі смертю громадянина-учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови товариства у прийнятті його правонаступника (спадкоємця), йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій юридичній особі або померлому громадянину-учаснику, вартість якої визначається на день реорганізації (смерті учасника) (п.п. 7.1, 7.2 статуту). Учасник товариства має право, зокрема, за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам товариства або третім особам (абз. 7 п. 5.1 статуту).

Пунктом 9.7 Статуту ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» визначено, прийняття яких рішень віднесено до виключної компетенції зборів засновників. Так, зокрема підпунктами 6, 7 зазначеного пункту статуту встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів відноситься питання виключення засновника із товариства, а також вирішення питання про придбання товариством частки засновника. При цьому статут товариства не містить положення про те, що до складу спадщини входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у товаристві.

Отже, так як статутом ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» передбачена можливість відмови товариства у прийнятті до складу засновників спадкоємця померлого учасника товариства, то суд визнає, що і частка у статутному капіталі товариства могла перейти до спадкоємців померлих учасників ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» лише за наслідками розгляду та погодження іншими учасниками товариства відповідних заяв спадкоємців про прийняття їх у товариство в частках, належних померлим ОСОБА_35 і ОСОБА_34, та прийняття загальними зборами засновків товариства відповідного рішення.

Враховуючи викладене, факт одержання статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, докази прийняття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за їх відповідними заявами до складу учасників відповідача ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідно до протоколу №1 загальних зборів ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція» від 01.11.2004 про відчуження ОСОБА_1 учасниками товариства своїх часток, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, були зазначені як учасники товариства та голосували за прийняті на зборах рішення, оскільки як зазначено вище, право безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства, проте скаржником не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкоємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули прав учасника ТОВ «Вознесенська протиерозійна станція».

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині першій статті 167 ГК України - корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність закриття провадження у даній справі.

За таких обставин, колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Миколаївської області, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2017 у справі № 4/126/10 не вбачається.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на ОСОБА_1, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 233, 236, 240, 275, 276, 282-283 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2017 по справі № 4/126/10 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 11.09.2018.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя К.В. Богатир

Суддя Т.А. Величко