г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2186/16-ц

Номер провадження 2/213/744/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Алексєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Гусарової О.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Луценко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості «Кривбаспроект» (далі - ДП «ДПІ «Кривбаспроект») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві його батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що його батько ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01 годині 35 хвилин у приміщенні маслозмащення рудозбагачувальної фабрики № 1 Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" під час виконання трудових обов'язків слюсаря чергового та з ремонту устаткування внаслідок неконтрольованого висипу рудної маси з гнучкого параболічного бункера був смертельно травмований. Відповідно до розділу 7 акту форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» № 6 від 25 серпня 2008 року та розділу 4 акту форми Н-5 «Спеціального розслідування групового нещасного випадку» від 04 вересня 2008 року нещасний випадок, в результаті якого загинув батько позивача, стався внаслідок неякісного розроблення паспорту технічного стану корпуса збагачення рудозбагачувальної фабрики № 1 та рекомендації щодо рівня завантаження бункерів, виданих Державним інститутом з проектування підприємств гірничорудної промисловості «Кривбаспроект». Відповідно до розділу 10 акту форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» № 6 від 25 серпня 2008 року та розділу 6 акту форми Н-5 «Спеціального розслідування групового нещасного випадку» від 04 вересня 2008 року особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, були визнані:

- ОСОБА_5 - головний інженер інституту «Кривбаспроект», який не забезпечив надання об'єктивних даних з оцінки стану конструкцій гнучкого параболічного бункеру на підставі проведених робіт з обстеження, що проводилося інститутом «Кривбаспроект» в 2000 році (порушення п. 1.4.2; 1.4.3 «Правил обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації виробничих будівель і споруд»);

- ОСОБА_6 - головний інженер проекту інституту «Кривбаспроект», яка видала необґрунтоване узгодження параметрів допустимого завантаження гнучких бункерів секцій 1-8 РЗФ-1 ВАТ «Південний ГЗК» за станом на 09 січня 2007 року без належного обстеження конструкцій бункера, зокрема вузла, в якому відбулося руйнування (порушення п. 1.5.8; 1.5.9; 1.5.10 р. 15 «Правил обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації виробничих будівель і споруд»).

Результатами розслідування обставин смертельного нещасного випадку вини загиблого ОСОБА_4 встановлено не було.

У результаті смерті батька позивач отримав моральні страждання, оскільки він втратив рідну людину. За життя батька позивач перебував з ним у тісних сімейних стосунках, батько завжди допомагав йому та підтримував у складних життєвих ситуаціях. Після смерті батька позивач тривалий час перебуває у напруженому психічному стані. Його смерть завдала йому глибоких моральних переживань. Він у 16-річному віці залишився без батька та його підтримки, зазнав суттєвих незворотніх негативних змін. Просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 220000 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені у позові. Суду пояснив, що позивач переніс тяжкі моральні страждання внаслідок смерті батька, важко пережив його втрату, перебував у стресі, втратив інтерес до життя. Крім того, на момент смерті батька позивач був неповнолітнім, потребував батьківського піклування. Просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнають у повному обсязі. Зазначають, що в актах форми Н-1 та форми Н-5 причинами нещасного випадку також зазначено низький технічний стан гнучкого виробничого бункера, обумовлений невиконанням в повному обсязі, з причини недофінансування, затверджених річних графіків ремонтів. Зокрема, перенесенням терміну виводу секції № 6 з експлуатації у зв'язку з проведенням капітального ремонту (в тому числі капітального ремонту гнучкого параболічного бункеру в осях 13-16). Розслідуванням нещасного випадку встановлено порушення п. 2.4.1 «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель та споруд» та п.2.4.4 Посадової інструкції заступника голови правління по фінансам і бюджету ВАТ «Південний ГЗК». Винними особами визнано також працівників ВАТ «Південний ГЗК». Посилаються на те, що загиблий ОСОБА_4 не був працівником ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості «Кривбаспроект» та не перебував з підприємством у трудових відносинах, а перебував у трудових відносинах з ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та працював у ВАТ «ПівдГЗК» на посаді слюсаря чергового та з ремонту устаткування. Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Тобто обов'язок створити належні, безпечні і здорові умови праці чинним законодавством України покладено на роботодавця, а не на сторонні організації. У зв'язку з чим ДП «ДП «ДПІ «Кривбаспроект» не є належним відповідачем у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Згідно з п.п. 40, 41 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04 (затв. Постанови КМУ від 25 серпня 2004 року № 1112), який діяв на момент розслідування нещасного випадку (далі - Порядок), спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки із смертельними наслідками. Про нещасний випадок із смертельним наслідком роботодавець зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку повідомлення органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку. Роботодавець у п'ятиденний строк після затвердження акта форми Н-5 зобов'язаний надіслати копії матеріалів, що стосуються нещасного випадку, органам прокуратури (п.56 Порядку). За зверненням Держнаглядохоронпраці та його територіальних органів органи прокуратури надають їм інформацію про рішення, прийняте за розглядом матеріалів спеціального розслідування (п. 61 Порядку). У разі виявлення під час проведення спеціального розслідування ознак злочину керівники Держнаглядохоронпраці та його територіальних органів зобов'язані передавати в установленому порядку матеріали органам прокуратури для притягнення винних осіб до відальності (п. 62 Порядку). На підставі повідомлення про нещасний випадок, орган прокуратури приймає рішення про порушення кримінальної справи у зв'язку з нещасним випадком із смертельним наслідком або про відмову в цьому. У випадку прийняття органом прокуратури рішення про порушення кримінальної справи відкривається кримінальна справа, проводиться розслідування злочину та встановлюється факт наявності вини у діях осіб, зазначених у акті форми Н-1 про нещасний випадок та акті форми Н-5 проведення спеціального розслідування нещасного випадку. Вважають, що акти форми Н-1 та форми Н-5 не можуть бути визнані судом такими, що встановлюють остаточну та безспірну вину працівників відповідача, оскільки їх невинуватість може бути встановлена під час розслідування кримінальної справи. Належних доказів вини ОСОБА_6 або ОСОБА_5, а саме: порушення кримінальної справи у зв'язку з нещасним випадком із смертельним наслідком позивачем не надано, що свідчить про відсутність вини працівників відповідача. Посилаються на п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Просять відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві. Суду пояснив, що відповідач не був роботодавцем загиблого. Працівники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були працівниками відповідача і виконували роботи на підприємстві роботодавця на підставі виданого ним замовником завдання на виконання робіт відповідно до додаткової угоди № 7 від 12 квітня 2000 року до договору №7829/97103 від 22 травня 1998 року на виконання проектних та вишукувальних робіт, укладеного між ВАТ «Південний ГЗК» та відповідачем. Крім того зазначив, що в актах форми Н-1 та форми Н-5 не зазначено, які саме норми законодавство порушено працівниками відповідача. Для з'ясування причин нещасного випадку необхідно мати серед членів комісії фахівців (експертів), але таких серед них не було. Тому висновки комісії вважає сумнівними. Однак, оскільки відповідач не є роботодавцем потерпілого, самим потерпілим, членом його сім'ї або особою, яка представляє його інтереси, тому він не отримав, не ознайомився із зазначеними актами та не мав права їх оскаржити. Це також позбавило відповідача можливості своєчасно звернутися до роботодавця з вимогою про оскарження актів та призначення додаткових експертиз, а роботодавець не надав цьому уваги. Зазначив, що в судовому порядку відповідач стягнув з роботодавця моральну шкоду. Звертає увагу на те, що навіть при наявності вини працівників відповідача у настанні нещасного випадку - він не може бути відповідачем у справі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Представник третьої особи ПАТ «Південний ГЗК» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача: залучено до участі в справі в якості третьої особи ПАТ «Південний ГЗК» (т. 2 а. с. 9).

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів (т. 2 а. с. 34-35).

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про заміну відповідача (т. 2 а. с. 39).

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_4 ( т. 1 а. с. 24).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 працював на підприємстві ВАТ «Південний ГЗК», що не оспорювалося сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (т. 1 а. с. 23).

Відповідно до акту № 6 форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» від 25 серпня 2008 року - о 18 годині 45 хвилин 09 серпня 2008 року на підставі письмового наряду старшого майстра РЗФ-1 ВАТ «Південний ГЗК» слюсар черговий та з ремонту устаткування ОСОБА_4 приступив до обслуговування системи масло змащення устаткування фабрики. Приблизно о 01 годині 30 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2 відбувся розрив металевої стінки гнучкого параболічного бункера в районі секції № 6 РЗФ-1 в осях 13-16 по ряду А, внаслідок чого рудною масою, що неконтрольовано вийшла з бункера, були засипані ОСОБА_7 і ОСОБА_4, які знаходилися на своїх робочих місцях. Прибулими на місце аварії бійцями Криворізького воєнізованого гірничорятувального загону та робітниками комбінату були організовані роботи з визволення засипаних рудою працівників. Тіло ОСОБА_4 було звільнено з-під завалу о 09 годині 11 серпня 2008 року. Смерть потерпілих констатував лікар КВГРЗ. При дослідженні трупів судова-медична експертиза встановила, що смерть наступила від сполученої травми голови і грудної клітки з множинними переломами ребер і кісток черепа, ушкодження внутрішніх органів, яка ускладнилася ревматичним шоком. При розслідуванні комісія встановила, що причиною руйнування гнучкого параболічного бункеру стале тривале абразивне стирання фартуха у зоні стику зі стінкою бункеру до критичної товщини та його руйнування під дією рудної маси. Відбувся відрив несучого фартуха бункера. Початок відриву фартуха відбувся у поперечному напрямку, що призвело до прогинання стінки бункера в зовнішню сторону від тиску маси подрібненої руди. У процесі руйнування на її межі виникла складна напруга, що прискорило руйнування цілісної конструкції фартух-стінка оболонки бункера. Розвиток зазначеного дефекту став можливим з причини того, що оцінка стану конструкцій гнучкого параболічного бункера була розроблена інститутом «Кривбаспроект» недостатньо об'єктивно. Ним не були виявлені відхилення від вимог проекту, які мала конструкція бункеру, а саме: відсутність захисного елементу фартуха, виконаного з металевої смуги по нижньому поясу несучої балки бункера; відсутність у бункері проектних балок-розпірок, призначених для створення поперечної жорсткості параболи. При обстежені не був проведений у встановлених місцях промір товщини приєднаного фартуха. Також запропоновані державним інститутом «Кривбаспроект» рівні рекомендованих завантажень бункера по секціях не враховують роботу бункера у подовжньому напрямі в місцях, де явна різниця завантажень, не відображені заходи щодо акумуляції руди в бункерах. Під час періодичного огляду бункеру з метою визначення припустимих навантажень по секціях, робота працівниками державного інституту «Кривбаспроект» проводилася вкрай формально, а навантаження визначались без необхідних обстежень та перевірочних розрахунків. Гнучкий параболічний бункер, прийнятий до експлуатації у 1956 році на секції № 6 в осях 13-16, з 2000 року не піддавався капітальному ремонту. Адміністрацією підприємства не було вжито достатніх заходів для проведення своєчасних обстежень конструкцій бункеру спеціалізованими організаціями, у тому числі конструкцій 3-ї групи технічного стану. Також посадовими особами підприємства не було вжито достатніх заходів щодо безпечної експлуатації устаткування під час виконання виробничої програми тощо. Основною причиною нещасного випадку визнано: неякісне розроблення паспорту технічного стану корпуса збагачення рудозбагачувальної фабрики № 1 та рекомендації щодо рівня завантаження бункерів, виданих Державним інститутом з проектування підприємств гірничорудної промисловості «Кривбаспроект», неякісне обстеження гнучкого параболічного бункеру, що було проведено проектно-конструкторським відділом ВАТ «Південний ГЗК» (порушення п.п. 1.4.2; 1.4.3 р.1.4 «Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд»); низький технічний стан гнучкого параболічного бункера, обумовлений невиконанням в повному обсязі, з причини недофінансування, затверджених річних графіків (планів) ремонтів. Зокрема, перенесенням терміну (02.06.08) виводу секції № 6 з експлуатації у зв'язку з проведенням капітального ремонту (в тому числі капітального ремонту гнучкого параболічного бункеру в осях 13-16).

Особами, які допустили порушення вимог про охорону праці, серед інших, визнано працівників відповідача:

- ОСОБА_5 - головний інженер інституту «Кривбаспроект», який не забезпечив надання об'єктивних даних з оцінки стану конструкцій гнучкого параболічного бункера на підставі проведених робіт з обстеження, що проводились інститутом «Кривбаспроект» в 2000 році (порушення п. 1.4.2; 1.4.3 р. 1.4 «Правил обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації виробничих будівель і споруд»);

- ОСОБА_6 - головний інженер проекту інституту «Кривбаспроект», яка видала необґрунтоване узгодження параметрів допустимого завантаження гнучких бункерів секцій 1-8 РЗФ-1 ВАТ «Південний ГЗК» за станом на 09 січня 2007 року без належного обстеження конструкцій бункера, зокрема вузла, в якому відбулося руйнування (порушення п. 1.5.8; 1.5.9; 1.5.10 р. 15 «Правил обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації виробничих будівель і споруд»).

Також особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, зазначено працівників ВАТ «Південний ГЗК» (т. 1 а. с. 4-12).

Аналогічні обставини викладені в акті від 04 вересня 2008 року форми Н-5 «Спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01 годині 35 хвилин». Крім того, п. 2 зазначеного акту встановлено, що з 1999 року ДІ «Кривбаспроект» проводилися роботи з обстеження будівлі РЗФ-1 з видачею в 2004 році паспорта технічного стану будівлі арх. № 32104 від 16 квітня 2004 року. У паспорті зазначено категорії технічного стану елементів конструкцій гнучкого параболічного бункеру. Ферми - регелі і балки розпорів мають 3 категорію, гнучка оболонка бункеру - 2 категорію. Бункер в осях 13-16 також мав відхилення від проекту та дефекти, що не були встановлені обстеженням та не зазначені в паспорті (т. 1 а. с. 13-22).

Головний інженер проектів ДП «ДПІ «Кривбаспроект» ОСОБА_6 звільнена 25 жовтня 2009 року в зв'язку із закінченням терміну контракту на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. т. 1 52, 220). З аналогічних підстав 11 травня 2010 року був звільнений головний інженер інституту ОСОБА_5 (а. с. т. 1 53, 221).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Південний ГЗК» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року задоволено частково: рішення змінено, зменшено розмір моральної шкоди, завданої смертю батька, стягнутої з ПАТ «Південний ГЗК» на користь ОСОБА_3 - з 80000 грн до 50000 грн; в іншій частині рішення залишено без змін (т. 2 а. с. 1-2).

У зв'язку зі смертю батька позивачу заподіяні тяжкі моральні страждання.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває з даною організацією в трудових відносинах і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували з відповідачем у трудових відносинах та їх вина у настанні нещасного випадку, внаслідок якого загинув батько позивача - встановлена актами форми Н-1 та форми Н-5.

Позивачу завдано моральну шкоду, оскільки він втратив рідну людину - свого батька, залишився без його підтримки. Звістка про смерть батька призвела до виникнення в нього душевного потрясіння, переживання та страждань. Відчуття того, що він ніколи не побачить батька, постійно його пригнічують, що негативно відображається на його психічному стані. Крім того, на момент смерті батька позивач ще не досяг 16-річного віку та у період становлення особистості залишився без батьківського піклування.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що неправомірними діями, серед інших, працівників відповідача з незабезпечення надання об'єктивних даних з оцінки стану устаткування та видача необґрунтованого узгодження параметрів допустимого завантаження устаткування призвели до смерті батька позивача і таким чином відбулась втрата життєвих зв'язків позивача з рідною людиною.

Факт смерті позивача беззаперечно свідчить про те, що позивач відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину фізичних і душевних страждань позивача, те, що ці страждання у нього довічні, ступінь вини працівників відповідача, суттєві негативні зміни, які відбулися в особистому житті позивача.

Доводи представника відповідача про те, що провина за нещасний випадок, внаслідок якого помер батько позивача, не лежить на відповідачі, оскільки померлий працював на ВАТ «Південний ГЗК», суд не може взяти до уваги, оскільки нещасний випадок та смерть ОСОБА_4 сталися з вини, зокрема, працівників відповідача, що встановлено актом № 6 форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» від 25.08.2008 року та актом форми Н-5 «Спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2.

При цьому суд зазначає, що за позовом позивача вже стягнуто з ПАТ «Південний ГЗК» моральну шкоду, завдану смертю батька.

Крім того, доводи представника відповідача про те, що висновки комісії є сумнівними, оскільки до розслідування не було залучено експертів, не відповідають дійсності з огляду на таке. Пунктом 4 акту форми Н-5 від 04 вересня 2008 року визначено, що комісія дійшла висновку про рівнозначні причини нещасного випадку, ознайомившись з матеріалами розслідування, зокрема, вивчивши матеріали експертно-технічної комісії.

Щодо посилання представника відповідача на те, що шкода підлягає відшкодуванню на підставі ч. 2 ст. 1172 ЦК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Натомість, представником відповідача не надано належних та допустимих доказів наявності між відповідачем та ПАТ «Південний ГЗК» правовідносин, що витікають з договору підряду.

Так, відповідно до наданої представником відповідача копії додаткової угоди - 12 квітня 2000 року між відповідачем та ВАТ «Південний ГЗК» укладено додаткову угоду № 7 до договору № 7829/97103/258д від 22 травня 1998 року на виконання проектних та пошукових робіт (послуг). Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що до неї додаються та є невід'ємною частиною: календарний план робіт, протокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію, кошториси на проектні роботи та робочу документацію (т. 2 а. с. 29-33). Проте, представником відповідача на підтвердження укладення договору підряду не надано договір № 7829/97103/258д від 22 травня 1998 року, а також протокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію, що є невід'ємною частиною додаткової угоди.

А тому суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Також суд вважає суму 220000 грн завищеною та не доведеною. Суд вважає такою, що буде справедливою, відповідати обставинам справи, та моральним стражданням, зазначеним позивачем 40000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

У задоволенні іншої частини вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного і у відповідності зі ст.ст. 1167, 1168, 1172 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект", пр. Карла Маркса,40, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 04689369 на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві 40 000 (сорок тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект", пр. Карла Маркса,40, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 04689369 на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п"ятсот п"ятдесят однієї) гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 10 вересня 2018 року.

Суддя О.В. Алексєєв