Справа № 1006/5366/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого судді - Унятицького Д.Є.

за участю секретаря - Щербакової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Бородянка цивільну справу за скаргою Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, заінтересовані особи - Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1, Департамент виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 на незаконні дії державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби,

ВСТАНОВИВ:

Фірма «Т.М.М.» -товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду із вказаною скаргою, мотивуючи її тим, що 01 серпня 2013 року відкрите виконавче провадження №39145306 з примусового виконання виконавчого листа №1006/5366/12, виданого Бородянським районним судом 29 липня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 8733999,50 грн. Постановою старшого державного виконавця від 14 серпня 2018 року вказане виконавче провадження передане до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області. Вказана постанова винесена на підставі постанови в.о. директора Департаменту виконавчої служби Міністерства України від 10 серпня 2018 року в якій зазначено що його виконання здійснюється з порушенням вимог законодавства і що у боржника відсутнє майно, що знаходиться у м.Києві. Однак з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у боржника маються прості іменні акції в кількості 231 шт. і що боржник вже звертався до суду з вимогою передати виконавчий документ до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області. Однак ухвалою Бородянського районного суду від 06 грудня 2016 року боржнику в задоволення скарги відмовлено з тих підстав, що у нього є майно в м.Києві. Крім цього сума його боргу перевищує 8 млн. грн., тому виконання рішень за якими сума зобов'язання становить від 3 до 10 млн. грн. або еквівалентну суму в іноземній валюті покладається на відділ примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі. Також на момент відкриття провадження за боржником були зареєстровані дві квартири в м.Києві, одна з яких була їм відчужена в незаконний спосіб, оскільки перебувала під арештом і забороною відчуження. У 2018 році з рахунків боржника, відкритих у м.Києві стягнуто 91 000,00 грн., що теж підтверджує наявність у нього майна саме у м.Києві. Оскільки оскаржувані постанови направлені не на виконання рішення суду, а намагання сприяти боржнику в ухиленні від його виконання, просила визнати незаконною та скасувати постанову від 14 серпня 2018 року старшого державного виконавця про передачу виконавчого провадження №39145366 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області; визнати незаконною та скасувати постанову від 10 серпня 2018 року в.о. директора Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про передачу виконавчого провадження №39145366 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3 скаргу підтримав, викладене підтвердив.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений.

Департамент виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Від боржника до суду надійшло заперечення, за яким він проти скарги заперечував, вважав постанови від 10 серпня 2018 року в.о. директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 та від 14 серпня 2018 року державного виконавця Гречух О.Л. винесені в межах їх компетенції. Зазначеними постановами не порушуються права стягувача. Крім цього, закон не передбачає повноваження суду в порядку судового контролю за виконанням рішень, приймати самостійні рішення у виконавчому провадженні, зокрема й скасовувати рішення державного виконавця або інших посадових осіб органів ДВС України.

Вислухавши пояснення представника стягувача, дослідивши письмові докази по скарзі судом встановлено, що постановою в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 10 серпня 2018 року виконавче провадження №39145366 передане з відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м.Києві ОСОБА_1 від 14 серпня 2018 року вказане виконавче провадження передане на виконання у відділ примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Київській області.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який діяв на час відкриття виконавчого провадження, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч.1,5 ст.24 вказаного Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.3 ст.25 вказаного Закону виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Отже, у разі наявності обставин, що вказують на можливість вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення на території, на яку поширюються функції кількох органів державної виконавчої служби право вибору місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу.

В 2016 році Бородянським районним судом вирішувалось питання передачі виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби і ухвалою Бородянського районного суду від 06 грудня 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м.Києві відмовлено, ухвала мотивована наявністю у боржника майна, що знаходиться в м.Києві. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017 року ухвала Бородянського районного суду залишена в силі.

Враховуючи, що у виконавчому провадження містяться відомості про наявність у боржника майна в м.Києві, обставини, які ускладнюють виконання рішення суду не встановлені, передача виконавчого провадження до іншого органу виконавчої служби порушує право стягувача на вибір між кількома органами державної виконавчої служби, то суд задовольняючи скаргу вважає за необхідне визнати неправомірними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1 від 14 серпня 2018 року та постанову в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 10 серпня 2018 року про передачу виконавчого провадження №39145366 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Керуючись ст.259-260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністюзадовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1 від 14 серпня 2018 року та постанову в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 10 серпня 2018 року про передачу виконавчого провадження №39145366 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 10 вересня 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_5