ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року справа № 2а-80\09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.,
суддів: Стежко В.А., Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Фесовець А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізької області
на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізької області про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізької області, в якому, у урахуванням уточнень, просив суд визнати дії відповідача щодо нарахування йому пенсії без врахування розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням – не законними та зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізької області з 01.01.2009 року зробити йому перерахунок раніше призначеної пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, на підставі грошового атестату № 3 від 30 грудня 2008 року. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що станом на час його звільнення діяв Закон 2262 в редакції від 11.05.2007 року, відповідно до якого йому слід було врахувати розмір грошового забезпечення саме за останньою штатною посадою перед звільненням.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 травня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізької області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 без урахування змін Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 року до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 « Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького, рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» - протиправними. Зобов»язано відповідача нарахувати позивачу пенсію з урахуванням змін Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 року до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 « Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького, рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав на нього апеляційну скаргу, відповідно до якої просив скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою задовольнити його вимоги у повному обсязі. Посилався на те, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а саме – суд безпідставно зобов’язав відповідача провести перерахунок його пенсії відповідно до Постанови № 393 з урахуванням змін від 11.02.2009 року, оскільки ці зміни не стосувались його випадку. Він же вважає, що йому пенсія повинна бути нарахована у відповідності до вимог ч.3 ст.43 Закону 2262, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Крім того, з указаною постановою не погодився і відповідач, надав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 травня 2009 року, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення яким відмовити ОСОБА_1. в задоволенні її позовних вимог повністю. Обґрунтовував свої вимоги тим, що пенсія позивачу була призначена з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням – виходячи із посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення саме за останні 24 календарних місяці перед звільненням шляхом ділення їх сумарного розміру на 24, що відповідає положенням Постанови КМУ № 393, яка не визнавалась неконституційною, оскільки позивачу грошове забезпечення на момент проходження служби визначалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року. Тобто, призначення пенсії позивачу проведено ними у відповідності до діючого на той час законодавства .
Позивачем були надані заперечення на апеляційну скаргу , відповідно до яких він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки ніякими законодавчими актами дія ст.. 43 Закону № 2262 на 2008 рік не призупинялась і він має пряму дію, оскільки Постанова КМУ № 393 є підзаконним нормативно-правовим актом.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу з підстав у ній зазначених та просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, залишивши без задоволення і його апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізької області - задовольнити, виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач був звільнений з податкової міліції у запас збройних сил України згідно Наказу ДПА України від 30.12.2008 року № 424-0 ( а.с.11) та йому виданий грошовий атестат № 3 від 30.12.2008 року.
Згідно повідомлення про призначення пенсії, пенсія ОСОБА_1 призначена з 01 січня 2009 року( а.с.13) на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» ( а.с. 14). Дата, з якої позивачу призначена пенсія, сторонами не оспорюється.
Спірні правовідносини виникли між сторонами лише з приводу законності обчислення суми додаткових видів грошового забезпечення на час призначення позивачу пенсії – 01 січня 2009 року з урахуванням дати звільнення позивача – 30 грудня 2008 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що пенсія позивачу повинна бути призначена відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, тобто, в редакції від 11.05.2007 року, згідно якої пенсія особам, які мають право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, пенсія обчислюється з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням,, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством .
Оскільки ч.3 ст. 43 Закону 2262 в редакції на час виникнення спірних правовідносин, безпосередньо не зазначає, у якому розмірі слід враховувати при призначенні пенсії саме щомісячні додаткові види грошового забезпечення ( надбавки, доплати, підвищення) та премії, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем при визначенні розміру додаткових видів грошового забезпечення та премій правомірно застосовані положення Постанови КМУ № 393 в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу, оскільки іншого, встановленого законодавством порядку розрахунку розміру додаткових видів грошового забезпечення та премій не існувало.
Постанова Кабінету Міністрів України є нормативно правовим актом, прийнятим відповідним органом, на підставі і у межах повноважень, наданих Кабінету Міністрів Конституцією України, тому проведення розрахунку розміру додаткових видів грошового забезпечення при призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ № 393, з урахуванням доповнень у п. 7 згідно Постанови КМ № 45 від 13.02.2008 року, є правомірним та таким, що не протирічить положенням ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» .
Як слідує із матеріалів справи, про що зазначав і відповідач, позивачу призначена пенсія відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у вищевказаній редакції, тобто, з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, при цьому додаткові види грошового забезпечення позивачу обчисленні відповідно до п.3 ст.7 Постанови КМУ № 393, яка діяла станом на час призначення пенсії, а саме, шляхом ділення загальної суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за останні 24 календарні місяці перед звільненням на 24.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо зобов»язання відповідача нарахувати позивачу пенсію з урахуванням змін Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 року до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 « Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького, рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» є помилковим, оскільки пенсія позивачу призначена з 01 січня 2009 року, тобто, до прийняття постанови, на яку посилається суд. Вимоги щодо перерахунку призначеної пенсії позивачем не заявлялись, згідно позовних вимог ОСОБА_1 не згоден з первісним порядком призначення йому пенсії і саме з 01 січня 2009 року, ніяких заяв та нових документів щодо перерахунку пенсії після лютого 2009 року ні позивачем, ні ДПА Запорізької області відповідачу не надавалось.
Посилання ОСОБА_1 на те, що пенсія йому повинна призначатись відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з обчисленням додаткових видів грошового забезпечення у розмірах, встановлених законодавством, і що належним законодавством у даному випадку є Закон 2262, та Закон України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і що Постанова Кабінету Міністрів є підзаконним нормативно-правовим актом по відношенню до Закону 2262, а тому застосування її положень є недопустимим, колегією суддів визнається безпідставним, оскільки ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» прямо зазначає, що при нарахуванні пенсії щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії враховуються у розмірах, встановлених законодавством, а іншого законодавства для таких розрахунків, окрім постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 зі змінами на час виникнення спірних правовідносин – не існувало.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізької області – задовольнити.
Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 травня 2009 року – скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2009 року.
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: В.А.Стежко
Я.В.Семененко