КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-37697/08 Головуючий у 1-й інстанції: Д»яков В. І.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"10" грудня 2009 р.
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Кузьменко В. В.,
суддів Попович О. В., Мельничука В. П.,
при секретарі Семенець Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат, Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації, про стягнення щорічної разової грошової допомоги, за апеляційною скаргою Чернігівського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права на перерахунок грошової допомоги до 5-го травня та стягнення заборгованості за 2005-2007 роки по недоплаченій допомозі.
Свої вимоги мотивував тим, що є учасником бойових дій та згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5-го травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду – зміні з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої допомоги до 5-го травня за 2005-2006 роки не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду. Судом зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за період з 02.10.2007 року по 31.12.2007 року так як відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірі.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду.
Встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5-го травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34), Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30), Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року та Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік» учасникам бойових дій передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5-го травня учасникам бойових дій.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги до 5-го травня у передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте позов було подано лише у жовтні 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі. В свою чергу позивачем не надано відповідних доказів про поважні причини пропущення річного строку на звернення до адміністративного суду.
Отже, судова колегія, погоджується з висновком, що позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої допомоги до 5-го травня за 2005-2006 рік не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
За таких обставин, якщо виплата допомоги до 5-го травня за 2007 рік була здійснена відповідачем до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року, у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, вважається він виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано доказів того, коли позивачу було здійснено виплату допомоги до 5-го травня, що позбавляє колегію суддів можливості встановлення моменту виплати по відношенню до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. А відтак, на думку колегії суддів, це є підставою для висновку про необхідність провести донарахування допомоги до 5-го травня за 2007 рік у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення невиплаченої допомоги до 5-го травня за 2007 рік та зобов’язав відповідача виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня.
При цьому судом першої інстанції помилково вказано що перерахунок виплати повинен здійснюватися за період з 02.10.2007 року по 31.12.2007 року, так як грошової допомога до 5-го травня є щорічною та виплачується разово.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме за 2007 рік, правильно встановив обставини справи, але помилково зазначив період виплати, в зв’язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат, Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації, про стягнення щорічної разової грошової допомоги – залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року змінити, зобов’язавши Чернігівський обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 грудня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: О. В. Попович
В. П. Мельничук
Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2009 року.