КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-26986/08 Головуючий у 1-й інстанції: Бащенко С.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
У Х В А Л А
Іменем України
"15" жовтня 2009 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В., Горбань Т.І.,
при секретарі Литвині О.В.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.05.2008 у справі за його позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м. Черкаси ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
19.11.2007 ОСОБА_2 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просив стягнути з УПСЗН виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки в розмірі 2563,60 грн. та звільнити його від сплати судових виплат, як евакуйованого 2 категорії.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.05.2008 позовні вимоги залишені без задоволення.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження (Категорія 2), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серія Б № 044892 від 04.12.1992 (а. с. 11).
Відповідно до листа УПСЗН Соснівської районної у м. Черкаси ради № 2624/17-2 від 10.10.2007 (а. с. 14) позивачу призначено щорічну допомогу на оздоровлення згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796.
Згідно цієї ж довідки та заперечень відповідачів на позовну заяву (а. с. 18-21, 27-28) позивачу ОСОБА_2 у 2003-2005 роках виплачено щорічну допомогу на оздоровлення по 15,70 грн. згідно до Постанови КМ України № 836 від 26.07.1996 та 75 грн. згідно до Постанови КМ України № 562 від 12.07.2005.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 48 Закону № 796, щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 4 ст. 48 Закону № 796, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальних заробітних плат.
В свою чергу, ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачі наполягали на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду (а. с. 21, 28), а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з підстав пропущення річного строку звернення до суду, що вірно було зазначено в оскаржуваній постанові суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не були досліджені по суті позовні вимоги та не встановлена наявність чи відсутність права на спірну допомогу, а лише відмовлено з підстав пропущення позивачем строку.
В свою чергу, такі доводи апелянта не спростовують факту пропущення ним зазначеного річного строку, оскільки позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у 2003-2005 роках у кожному з цих років при недоотриманні щорічної допомогу на оздоровлення у належних розмірах. Крім того, не зважаючи на те, що колегією суддів встановлена наявність зазначених прав позивача, проте позовні вимоги в будь-якому випадку не підлягають задоволенню з підстав зазначених судом першої інстанції – пропуску річного строку звернення до суду.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не зазначив жодної причини пропущення річного строку звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.05.2008 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2009.