КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-40381/08 Головуючий у 1-й інстанції: Островська О.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" грудня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
29.05.2008 ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006 рік в сумі 2100 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2008 позов задоволено частково: стягнуто з УСЗН Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_2 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії в сумі 1775 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач УСЗН Білоцерківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.08.1991 (а. с. 4).
Абзацом 4 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зазначена допомога була виплачена позивачу у 2006 році у сумі 100 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою КМ України від 26.07.1996 № 836, оскільки п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія відповідних положень ч. 4 ст. 48 Закону № 796 була зупинена (а. с. 9).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, враховуючи наступне.
На 2006 рік дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати компенсацій і допомог у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV від 20.12.2005.
Положення Закону України від 20.12.2005 № 3235-ІV щодо зупинення на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і відповідно рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги за 2006 рік не підлягають задоволенню.
В свою чергу, колегія суддів дійшовши висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови, виходить також ще і з інших підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. При цьому, суд першої інстанції помилково вважав, що недоплачена щорічна допомога на оздоровлення є шкодою, заподіяною позивачу. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з наступного.
Із змісту статті 22 ЦК України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Виходячи із аналізу статті 22 ЦК України, колегія приходить до висновку про те, що недоплачена щорічна допомога на оздоровлення, передбачена статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є шкодою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2008 – задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2008 – скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2009.