30.11.2011

                             Справа № 2- 1183                                                                                                                                 

                                                                                                                             2011 р.                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

30  листопада 2011 року     Старобільський районний суд    Луганської області

                у складі головуючого судді               Зайцева Л.М.,

                                                    при секретарі               Кустовій О.О.,

    за участю представника позивача              ОСОБА_1,

                 представника відповідача              ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в  м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Старобільського обласного психоневрологічного інтернату, треті особи: Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області, Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації про стягнення збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Старобільського обласного психоневрологічного інтернату про стягнення збитків та моральної шкоди, у якому просить суд стягнути з відповідача на її користь гроші в розмірі 8 583 грн. 35 коп., а також моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

В обґрунтування позову позивачка ОСОБА_3 посилається на те, що 28.03.2010 року по путівці ОСОБА_4, інвалід другої групи Великої вітчизняної війни був поставлений відповідачем на державне забезпечення. До цього він з 27.05.2010 року по 28.98.2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Луганській обласній психіатричній лікарні з психічним захворюванням. Таким чином, він потрапив до відповідача, як особа, яка була не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Рішенням Ленінського районного суду від 19.10.2010 року по справі 2-0-332/2010 р. ОСОБА_4 був визнаний  недієздатним і справа слухалася  з участю 3-ї особи - Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації. Рішенням Ленінського районного суду від 19.02.2011 року вона була призначена опікуном ОСОБА_4   29.09.2010 року відповідач надав Управлінню пенсійного фонду України в Старобільському районі  довідку №272, в якій вказав, що ОСОБА_4 сам може розпоряджатися грошима і відповідно до цієї довідки ОСОБА_4 у грудні 2010 року отримав пенсію в розмірі 8 583 грн. 35 коп.  Ці гроші він отримав після того, як був визнаний недієздатним, що протиречить вимогам ст.ст.40, 41 ЦК України, оскільки правочин від його імені повинен здійснювати  опікун. Відповідач, який є у підпорядкуванні третьої особи - Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, повинен був знати про визнання ОСОБА_4 недієздатним, а тому відповідач повинен був анулювати раніш видану довідку №272 від 29.09.2010 року і не допустити виплату йому пенсії. Відповідач не виконав п.3.6 типового положення «Про психоневрологічний інтернат»№549 від 29.12.2001 року, а саме не прийняв на зберігання гроші недієздатного ОСОБА_4, а вказані гроші відповідач забрав у ОСОБА_4 і розпорядився ними на свій розсуд, чим спричинив позивачу збитки. Крім того, відповідач спричинив їй моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 2 000 гривень. Отримані гроші у сумі 8 583 грн. 35 коп. –це пенсійні гроші за період знаходження ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні з червня по жовтень 2010 року. Вона здійснювала догляд за хворим ОСОБА_4 з квітня по травень, а потім помістила його до лікарні. Усі витрати вона здійснювала за свої гроші. 21.05.2010 року ОСОБА_4 був оглянутий лікарем-псіхіатром і лікар виніс заяву про госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричної лікарні на стаціонарне лікування. За час його знаходженя в лікарні вона за свої гроші забезпечувала хворого вітчима ліками, продуктами харчування. Вважає, що   пенсія ОСОБА_4 у сумі 8 583 грн. 35 коп. –це сімейні гроші. Вона після того, як дізналася про ці обставини, пережила моральний стрес у зв’язку з порушенням життєвих планів,  втратила впевненість в торжество закону і справедливості.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 позов підтримав в повному обсязі і підтвердив доводи, викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов  не визнала і пояснила, що при прибутті ОСОБА_4 в психіатричний інтернат на постійне проживання  29.09.2010 року в його особистій справі були документи, але не було рішення суду і даних про визнання його недієздатним. Адміністрація повинна була в триденний строк повідомити пенсійний Фонд та органи соціального захисту населення про його перебування в інтернаті. 13.10.2010 року він був зареєстрований за адресою інтернату і його документи були надані в Старобільський РВ УМВС. Йому почали нараховувати пенсію за місцем проживання в Старобільському районі і вперше він отримав пенсію у грудні 2010 року.  Оскільки гроші у сумі 75%  пенсії на його утримання не надійшли, йому було запропоновано придбати необхідні речі за власний рахунок, на що він погодився і для нього були придбані речі на суму 7 420 грн. На 835 грн. 35 коп. він придбав  продукти харчування. Позивачка надала два рішення суду тільки 28 березня 2010 року. Після цього  була надана довідка до УПФ, що ОСОБА_4 сам не може отримувати пенсію.

Представник третьої особи - Управління пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області в судове засідання не з’явився. В своїй письмовій заяв просить суд розглянути справу у його відсутності. Своїх заперечень протии позову не надав.

Представник третьої особи -Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився. В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у його відсутності. Своїх заперечень проти позову не надав.

Заслухавши пояснення  сторін, свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов є не обґрунтованим і таким, що не підлягає  задоволенню  з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід 2-ї групи,  прибув до установи відповідача 29 вересня 2010 року і при його прибутті він не був визнаний недієздатним. (а.с.11-12, 26, 32 ).

Відповідно до «Порядку перерахування Пенсійним фондом України або органами праці та соціального захисту населення коштів установам (закладам),у яких особи перебувають на повному державному утриманні, та їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 269 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. № 1120) відповідач у триденний строк –29.09.2010 року за №272 надіслав УПФ в Старобільському районі повідомлення про прибуття ОСОБА_4 до інтернату та можливість отримання ним пенсії. (а.с.67).

29.09.2010 року ОСОБА_4 написав відповідачу заяву про перерахування 75% його пенсії на спеціальний рахунок інтернату для покращення умов проживання. (а.с.25).

З довідки УПФ вбачається, що ОСОБА_4 за період з лютого по серпень 2010 року знаходився на обліку в УПФ Ленінського рйону м.Луганську і йому нараховувалася пенсія. (а.с.29).

Крім того, за грудень 2010 року  09.12.2010 року ОСОБА_4 отримав пенсію в розмірі 8 583 грн. 35 коп. (а.с.63).

З пояснювальної записки на ім’я керівника установи відповідача від 10.12.2010 року вбачається, що 09.12.2010 року в інтернаті була виплачена пенсія ОСОБА_4 в присутності 8 осіб. Він сам розписувався за отримання пенсії і отримав пенсію з рук поштарки і перераховував її самостійно. (а.с.64).

Також від ОСОБА_4  на ім’я керівника відповідача була написана заява про придбання йому нобхідних речей. (а.с.60).

Відповідно до приймального акту від 13.12.2010 року в кімнату ОСОБА_4 для нього було прийнято ліжко, холодильник та інші речі, всього 15 найменувань на суму 7 420 грн. (а.с.61-62).

Положенням про Старобільський обласний психоневрологічний інтернат, затвердженим належним чином, передбачено, що адміністрація інтернату виконує обов’язки  піклувальника щодо підопічних, яким органами опіки та піклування  опікуни (піклувальники) не призначені.  (а.с.36-44).

П.4.9 «Правил опіки та піклування», затверджених наказом Державного комітету у справах сім’ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики України №34/1661/131/88 від 26.05.1999 року, передбачено, що суми, які належать підопічним у вигляді пенсії… переходять у розпорядження опікуна і витрачаються на утримання підопічних.

Таким чином, до призначення опікуна ОСОБА_4 відповідач мав право піклуватися про нього, як свого підопічного в відповідно до ст.ст.226, 221 ЦК України відповідач мав право схвалити вчинені ним правочини, оскільки вони вчинялися в інтересах ОСОБА_4 і на його користь.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги до правочинів.

Правочини, скоєні ОСОБА_4 –отримання пенсії і розпорядження ним своєї пенсїї в передбаченому законом порядку не визнані недійсними.

Рішенням Ленінського районного суду від 19.10.2010 року по справі 2-0-332/2010 р. ОСОБА_4 був визнаний  недієздатним (а.с.53). Але копія цього рішення була надана позивачкою відповідачу тільки  28.03.2011 року, що підтверджується Журналом вхідної кореспонденції, копія якого надана суду. (а.с.52).

Незважаючи на те, що фізична особа визнається надієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це, а також що відповідно до ст.41 ЦК України над недієздатною особою встановлюється опіка і така особа не має права вчиняти будь-якого правочину, а від його імені та в її інтересах діє опікун, але суд при розгляді спору між сторонами акцентує увагу на наступні моменти.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.240 ЦПК України розгляд вказаних справ про визнання  особи надієздатною  суд розглядає за участю органу опіки та піклування, а в рішенні суду про участь цього органу не вказано. Крім того, відповідач не був стороною по цій справі і не знав про вказане рішення суду.

Статтею 241 ЦПК України передбачено, що копія рішення про визнання особи недієздатною надсилається органу опіки та піклування.

Також на момент приїзду до відповідача ОСОБА_4 не був визнний недієздатним.

Рішенням Ленінського районного суду від 19.02.2011 року позивачка ОСОБА_3  була призначена опікуном ОСОБА_4   (а.с.54).

Таким чином позивачка ОСОБА_3 до своїх обов’язків опікуна повинна була приступити тільки після набрання чинності вказаного рішеня суду, а не була опікуном у грудні 2010 року, коли отримувалася пенсія, а тому вона і не мала право на той час у грудні 2010 року на отримання пенсії ОСОБА_4

А на той час саме відповідач піклувався ОСОБА_4

Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»одиноким пенсіонерам з числа військовослужбовців …, які проживають у будинках-інтернатах для осіб похилого віку та інвалідів виплачується 25% призначеної пенсії, але не менше 20% мінімального розміру пенсії за віком на місяць (20% х 750,00 = 150,00).

У зв’язку з вищевикладеним, суд в задовленні позову  про стягнення отриманої пенсії у розмірі 8 583 грн. 35 коп. відмовляє за необгрунтованістю.

Оскільки  підстави для стягнення моральної шкоди передбачені ст.1167 ЦК України, а в судовому засіданні не доказано спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем, а крім того, вимоги про стягнення моральної шкоди витікають з основних позовних вимог, тому суд відмоляє і в задоволенні стягнення моральної шкоди.

Посилання позивача і її представника на обставини, які вони вважають доказами і підставами, на їх думку,  для задоволення позову, суд до уваги не приймає, оскільки вказані підстави не ґрунтуються на законі.

          На підставі ст.ст.23, 40, 41,203,215, 221,226,1167  ЦК України,  ст.240,241, 368 ЦПК України, ст.48 Закону  України    "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування", положень «Правил опіки та піклування», затверджених наказом Державного комітету у справах сім’ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики України №34/1661/131/88 від 26.05.1999 року, «Порядку перерахування Пенсійним фондом України або органами праці та соціального захисту населення коштів установам (закладам),у яких особи перебувають на повному державному утриманні, та їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 269 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. № 1120), керуючись  ст.ст. 10-11, 209-210, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Старобільського обласного психоневрологічного інтернату про стягнення збитків та моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.  

                 Суддя                                                              Л.М.Зайцев