415/5007/14-к

1-КП/415/104/18

УХВАЛА

07 вересня 2018 року Лисичанський міський суду Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю:

секретаря Керімової Е.Р.,

прокурора Панасенко В.В.,

захисника Стародубцевої Л.О.,

представника потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Гатчина Ленінградської області РФ, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, студента І курсу ПТУ ¹ 94 міста Лисичанська, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч.1, 121 ч. 2 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, студента ІІ курсу ДВНЗ «Лисичанський нафтохімічний технікум», не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 122 ч.1, 121 ч.2 КК України,-

встановила:

21 лютого 2017 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.122 ч.1, 121 ч.2 КК України, та - ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.122 ч.1, 121 ч.2 КК України.

Під час провадження досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4, за ознаками складу злочинів,передбачених ст.ст.122 ч.1, 121 ч.2 КК України, відповідно до Ухвали слідчого судді «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 10 листопада 2014 року, до останнього застосовано запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою, який в подальшому, Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області «Про продовження запобіжного заходу у вигляді - тримання під вартою» від 09 липня 2018 року продовжено до двох місяців, тобто - до 09 вересня 2018 року.

У судовому засіданні прокурор Панасенко В.В. заявив клопотання щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 органами досудового розслідування обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.122 ч.1, 121 ч.2 КК України, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.122 ч.1 КК України) та - тяжких злочинів (ст.121 ч.2 КК України), судовий розгляд - триває, крім того, існують ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, на що вказують, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, так і данні про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який - не працює, що вказує на відсутність у останнього постійного джерела доходів.

Крім того, у судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Стародубцева Л.О., заперечуючи щодо клопотання прокурора стосовно продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу - з тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, а саме - на цілодобовий домашній арешт, який обвинувачений ОСОБА_4 буде відбувати за адресою: АДРЕСА_1, в обґрунтування чого, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Стародубцева Л.О. зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 тривалий час, - а саме з 10 листопада 2014 року, - перебуває під вартою, підстави та ризики, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вирішення питання щодо продовження обвинуваченому строку зазначеного запобіжного заходу, зокрема - ризики переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, на переконання сторони захисту, - є необґрунтованими, оскільки, під час провадження судового розгляду, стороною обвинувачення, на підтвердження зазначених ризиків, жодного документального підтвердження надано не було, крім того, обвинувачений ОСОБА_4, - має постійне місце проживання, де мешкає разом із бабусею пенсійного віку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11 та дружиною ОСОБА_6, що, у свою чергу, свідчить про наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків за місцем судового розгляду даного кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав заявлене його захисником - адвокатом Стародубцевою Л.О. клопотання про зміну раніше обраного відносно нього запобіжного заходу - з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зобов'язався належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, у разі застосування запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту.

Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_2 клопотання прокурора Панасенко В.В. щодо продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою - підтримав, одночасно не заперечуючи щодо клопотання сторони захисту, з урахуванням загально-європейських положень застосування практики ЄСПЛ.

Прокурор Панасенко В.В., заперечуючи щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Стародубцевої Л.О. щодо зміни раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, у вигляді - тримання під вартою на іншій, більш м'який запобіжний захід, зокрема - на домашній арешт, підтримав клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, у вигляді - тримання під вартою, обґрунтовуючи свою позицію тим, що останній обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.122 ч.1, 121 ч.2 КК України, один з яких відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії - тяжких злочинів (ст.121 ч.2 КК України), та санкція статті за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та яке має надзвичайно високий ступень суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, а також суспільний інтерес, оскільки зазначений злочин направлений проти життя та здоров'я особи, тобто є одним із найбільш тяжких злочинів проти особи, суспільна небезпека якого полягає у тому, що при його вчиненні відбувається посягання на життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю і найважливішим особистим благом.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, практики Європейського суду з прав людини, - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, при цьому, на підставі ст.9 ч.1 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.9 ч.5 КПК України).

Згідно положень ст.315 ч.3 КПК України - під час судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого, при цьому, метою застосування запобіжного заходу - є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків (ст.177 ч.1 КПК України), а підставою застосування запобіжного заходу - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ст.177 ч.1 КПК України (ст.177 ч.2 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України (ст.183 КПК України).

До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.

Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства).

Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140).

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу.

Зокрема, у справі "Сергій Волосюк проти України" ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…

Крім того, відповідно до ст.5 п.3 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання» (п.37, п.38).

І, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 року) - "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є достатні підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

Разом з тим, у контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини, та, враховуючи, що в даній кримінальній справі загальний термін тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою становить майже 04 роки, суд вважає що доводи прокурора Панасенко В.В. відносно того, що лише подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, на даний час не можна вважати належно обґрунтованим, оскільки з огляду на рішення Європейського суду, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку (Панченко проти Росії § 106), і зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Ноймайстер проти Австрії §10), і вагомість наявних доказів не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Сулаоя против Єстонії§ 64).

Посилання прокурора Панасенко В.В. на необхідність подальшого тримання під вартою, у зв'язку з тим, що розгляд кримінального провадження - триває, суд вважає необґрунтованим, оскільки тривала неможливість розгляду даної кримінальної справи не залежить від поведінки самого обвинуваченого, при цьому, як зазначив ЄСПЛ, складність і специфіка розслідування є факторами, які необхідно враховувати при визначенні, чи проявили органи влади «особливу ретельність» в процесі провадження у справі (Скотт проти Іспанії §74).

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи загальний термін тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, який становить майже 04 роки, з метою дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, і, одночасно, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.122 ч.1, 121 ч.2 КК України, одне з яких відносяться до категорії - тяжких злочинів (ст.121 ч.2 КК України), санкція статті за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, суд вважає, що єдиним можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4, є домашній арешт, пов'язаний із забороною обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово.

При цьому, суд вважає доцільним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4, згідно ст.194 ч.5 КПК України, наступні обов'язки:

1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою,

2) не відлучатися за межі міста Лисичанськ Луганської області без дозволу суду.

На підставі ст.9, ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», керуючись ст.176-ст.178, ст.181, ст.186, ст.193, ст.194, ст.196, ст.201, ст.331, ст.372, ст.395 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

У задоволенні клопотання прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Панасенко В.В. щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, у вигляді - тримання під вартою, - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого. ОСОБА_4 - адвоката Стародубцевої Л.О щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу - з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, студента ІІ курсу ДВНЗ «Лисичанський нафтохімічний технікум», не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, -

змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому ОСОБА_4 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, - цілодобово.

Покласти на ОСОБА_4, наступні обов'язки :

1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження, за першою вимогою,

2) не відлучатися за межі міста Лисичанськ Луганської області без дозволу суду.

Дана ухвала діє протягом 2 місяців, тобто - до 07 листопада 2018 року, включно, та підлягає негайному виконанню після оголошення.

Копію ухвали вручити прокуророві, обвинуваченому та направити начальнику ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» для виконання в частині звільнення особи з-під варти, начальнику Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області, на якого покласти контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 під час дії відносно останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: