КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   22-а-29415/08                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Семеняка О.М.

Суддя-доповідач:  Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2009 р.  

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого             Василенка Я.М.,

суддів                                   Малиніна В.В., Мамчура Я.С.,              

при секретарі                    Коваленко О.І.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ :

07.07.2008 ОСОБА_2 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовом, в якому просив стягнути з УПСЗН Канівської МР недоотриману ним за останні три роки суму компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 5358,30 грн.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2008 позов задоволено частково: стягнуто з УПСЗН Канівської МР на користь ОСОБА_2 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за період часу з 2005 року по 2007 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії в розмірі 3483,30 грн. та звільнено сторони від сплати судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач УПСЗН Канівської МР подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення по справі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії відповідно до посвідчення НОМЕР_1 (а. с. 6).

Абзацем 4 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зазначена допомога була виплачена позивачу у 2005 році у сумі 26,70 грн., а у 2007 році – 100 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою КМ України від 26.07.1996 № 836 та Постановою КМ України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія відповідних положень абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону № 796 була зупинена (а. с. 7, 9-11, 15-16); за 2006 рік спірна допомога взагалі не виплачувалась з причин неподання ОСОБА_2 до УПСЗН Канівської МР відповідної заяви (а. с. 7).

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону № 796, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У 2005 році розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», положення якого не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому виплат у 2005 році, розрахованих відповідно до мінімальних заробітних плат.

При цьому, позовні вимоги в частині стягнення з УПСЗН Канівської МР допомоги на оздоровлення за 2005 рік не підлягають задоволенню з підстав зазначених у ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач про порушення своїх прав за 2005 рік дізнався ще у тому ж році при недоотриманні спірної допомоги в повному обсязі, а тому доводи суду першої інстанції стосовно того, що це сталося лише після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 6 від 09.07.2007 є безпідставним. Також є неправомірними висновки суду першої інстанції про те, що за аналогією права згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплати здійснені неправильно по вині органу, який призначив і виплачує ці виплати, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а також що згідно ч. 2 ст. 268 ЦК України законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність, виходячи з наступного.

Зазначені положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ЦК України не можуть бути застосовані для вирішення даних спірних правовідносин, оскільки згідно із ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогію закону). При цьому, в даному випадку саме КАС України  і являється законом, який регулює строки звернення до суду, а тому потреби у застосуванні аналогії закону в цих правовідносинах немає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити в задоволенні позовних вимог на цій підставі (а. с. 11), а тому рішення суду першої інстанції згідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України в цій частині підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Крім того, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції і в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, враховуючи наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що задоволення позовних вимог в цій частині взагалі не мотивовано у оскаржуваній постанові та судом першої інстанції не спростовувалися доводи відповідача про те, що спірна допомога за 2006 рік не виплачувалась з підстав не звернення позивача із заявою про її виплату.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 не має права на отримання спірної допомоги за 2006 рік, оскільки не звертався до УПСЗН Канівської МР із відповідною заявою є безпідставними, виходячи із вимог постанови КМ України від 20.09.2005 № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, згідно до абз. 3 п. 3 постанови КМ України від 20.09.2005 № 936 виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 211).

Враховуючи, що у 2005 році відповідач здійснив відповідну доплату на підставі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії НОМЕР_1, то у нього не було підстав припиняти такі виплати у 2006 році, оскільки зазначене посвідчення безстрокове (а. с. 6).

В свою чергу, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235, зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати – п.п. 6 та 8 ч. 1 ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 36, абзаців 2-4 частини 1 ст. 37, абзаців 2-4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39, ст.ст. 40, 41, 44, абзаців 2-7 частини 1, частини 3, абзаців 2-7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак, застосування правових норм дію яких зупинено не допускається.

Положення Закону України від 20.12.2005 № 3235-ІV щодо зупинення на 2006 рік дію зазначених норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і відповідно у цій частині рішення суду першої інстанції про задоволення даних позовних вимог є неправомірним і підлягає скасуванню.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з УПСЗН Канівської МР на користь позивача недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 6 від 09.07.2007, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону № 796, з розрахунку 5 мінімальних заробітних плат у позивача виникло лише з дня набрання чинності Рішенням КС України, тобто з 09.07.2007.

При цьому, оскільки згідно до довідки від 04.07.2008 № 1367, виданої УПСЗН Канівської МР позивачу ОСОБА_2 спірна допомога за 2007 рік була виплачена у грудні 2007 року (а. с. 7), тобто у період, коли вже не діяли положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Отже, оскільки відповідач здійснив всі виплати на підставі нечинного закону, колегія суддів вбачає неправомірність в його діях, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В свою чергу, колегія суддів дійшовши висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови, виходить також ще і з інших підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. При цьому, суд першої інстанції помилково вважав, що недоплачена щорічна допомога на оздоровлення є шкодою, заподіяною позивачу. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з наступного.

Із змісту статті 22 ЦК України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Виходячи із аналізу статті 22 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що недоплачена щорічна допомога на оздоровлення, передбачена статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є шкодою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2008 – задовольнити.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2008 – скасувати  та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше здійсненої виплати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Головуючий:

  Судді:

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2009.