КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-38785/08 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"23" грудня 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Маслія В.І. та Малиніна В.В.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира (далі - УПФ) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік.
Зазначала, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а тому відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( № 2195-4) має право отримувати пенсію збільшену на тридцять відсотків її мінімального розміру.
Посилаючись на те, що відповідач підвищення до пенсії не здійснює і це є порушенням норм Конституції України та положень Закону, - просила визнати дії УПФ неправомірними та стягнути з нього невиплачену доплату до пенсії у розмірі 1438,95 грн. за 2007 рік й судові витрати.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Дії УПФ визнано неправомірними та з нього стягнуто 742,65 грн. заборгованості надбавки до пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції. Зокрема, відповідач зазначив, що фінансування згаданих виплат неможливе без бюджетного фінансування, а визначення мінімального розміру пенсії за віком за правилами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є помилковим. Крім того, судом не враховано, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Просили залучити до участі у справі Кабінет Міністрів України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується ксерокопією відповідного посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 8).
За змістом статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В той же час у 2007 році ОСОБА_2 таких виплат не отримала, а апелянт відмову у підвищенні пенсії обґрунтовував зупиненням дії Закону № 2195-4 та відсутністю видатків на такі виплати у державному бюджеті.
Суд правильно зазначив, що позивач за правилами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Дію цієї правової норми було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рн/2007 від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо такого зупинення визнані неконституційними.
Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що до ухвалення рішення Конституційного Суду України суб’єкт оскарження діяв правомірно, а тому суд першої інстанції правильно визнав право позивача на підвищення пенсії з 09 липня 2007 року.
Щодо можливості визначення мінімального розміру пенсії за віком згідно правил частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(№ 1058), то за відсутності регулювання цього розміру в інших нормативних актах застосування положень цього Закону є обґрунтованим.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Апеляційний суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України, оскільки саме УПФ є належним відповідачем у спірних відносинах.
Також колегія суддів погоджується із здійсненним розрахунком суми належної до стягнення.
Оскільки суд першої інстанції обставини встановив повно, правові норми, які регулюють відносини сторін визначив правильно, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне судове рішення залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року залишити без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 25 грудня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: