Справа № 2-а-834/2011 р.                                                      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого  - судді            Пелиха О.О.,

за участі сторін:

позивача                                не  з’явилася,

представника відповідача    не  з’явилася,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Старобільську адміністративну  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплаченого щомісячного соціального підвищення до пенсії «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі (далі УПФ) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплаченого щомісячного соціального підвищення до пенсії «Дітям війни», у якому просить суд визнати неправомірною бездіяльність УПФ щодо нарахування і невиплати йому, як «Дитині війни»щомісячного соціального підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року; зобов’язати УПФ нарахувати і виплатити щомісячне соціальне підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинна виплачуватись щомісячне соціальне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2010 роках така пенсія йому виплачувалась частково в розмірі 10%. Відповідач відмовляється нарахувати і виплатити передбачену законом вказану допомогу. Про порушення прав йому стало відомо після того, як він звернувся до УПФ і йому в доплаті було відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача –Управління Пенсійного Фонду України по Старобільському району  в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у її відсутності. Надала суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідношення:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням і не оспорюється відповідачем УПФ. (а.с. 5).

У зв'язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, -  з 1 січня 2006 року  передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, -  позивач має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду відмовило в такій доплаті з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано і кошти на ці виплати не передбачені. При цьому УПФ у 2010 році сплачувало  вказану доплату частково у розмірі 10% , що підтверджується  розрахунком та виплатою надбавки до пенсії, вказаним у письмових запереченнях відповідача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01.01.2010 року –695 грн., з 01.04.2010 року –706 грн., з 01.07.2010 року –709 грн., з 01.11.2010 року –723 грн., з 01.12.2010 року –734 грн.

Таким чином, починаючи з 01.01.2010 року відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначених сум.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ст.147 Конституції України, - визнання неконституційними законів України є виключно компетенцією Конституційного Суду України.

Суд також враховує, що ч.1 ст.3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю.

            Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-Х IV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком  визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ  від 09 липня 2003 року, іншого закону або нормативно-правового акту, який визначив би цей розмір або встановлював інший, немає, застосуванню підлягає саме стаття 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»№ 1788-XII від 05.11.1991 року у редакції Закону України № 2981 –III від 17.01.2002 року, - пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону  здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, - Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом  Президента України  від 1 березня 2001 року № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. На нього покладено обов’язок призначення пенсії,  підготовки документів для їх виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до положень пункту 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 №8-2 (у редакції постанови  правління Пенсійного фонду України  25.02.2008 № 5-5 ), - управління Пенсійного фонду України (далі —Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі —Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі —регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії покладено на органи Пенсійного фонду України.

Таким чином суд задовольняє позов в повному обсязі.

Суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки він у грудні 2010 року звертався до УПФ з заявою щодо одержання надбавки дітям війни, однак 14.12.2010 року йому було відмовлено в цьому (а.с.6). Тому суд вважає, що позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод і інтересів з 14.12.2010 року, тобто з моменту, коли їй було відмовлено в надбавці до пенсії УПФ.  

Також суд приймає до уваги, що відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Аналогічні положення містяться і у ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд враховує, що строк позовної давності відрізняється від строку, вказаному у ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»і ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є строком, за який може бути стягнута певна сума пенсії.

Також суд враховує, що відповідно до преамбули і п.13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»під розміром і виплатою пенсії розуміється пенсія з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій,  цільової  грошової  допомоги  та  пенсій  за особливі  заслуги  перед  Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством. Таким чином, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, включено до пенсії.

          Відповідно до вимог ст.88 КАС України суд звільняє позивача від сплати судових витрат, враховуючи його майновий стан, оскільки він є пенсіонером і отримує незначну пенсію.

          Відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 30.04.1993 року № 43-93 з наступними змінами.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача УПФ проти позову, оскільки обґрунтування відповідача протиречать вимогам діючого законодавства, про що суд вказав вище в своєму рішенні. Посилання відповідача на відсутність коштів не приймається до уваги, оскільки протиречить принципам верховенства права. Також не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІУ.

На  підставі наведеного і ст.ст.6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України,  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646- VI, ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»  від 27.04.2010 року № 2154-VI, керуючись ст.ст. 2,4,5, 9,11, 12, 17,18, 112, 122, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплаченого щомісячного соціального підвищення до пенсії «Дітям війни»задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області щодо нездійснення нарахування і належних виплат ОСОБА_1, як «Дитині війни»недоплаченої пенсії за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну недоплачену пенсію, як дитині війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом ч.3 ст.167 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено та підписано в нарадчій кімнаті 25 лютого 2011 року.

Суддя                                                                                 О.О.Пелих