КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-37622/08 Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" грудня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Малиніна В.В., Маслія В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міського суду Київської області від 17 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (УПСЗН) про стягнення виплат.
Зазначав, що є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи, а тому, за правилами статті 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-ХІІ), має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, проте у 2007 році отримав таку допомогу в значно меншому розмірі.
Посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень зазначеного Закону, - просив стягнути з УПСЗН недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 2180 грн.
Постановою Білоцерківського міського суду Київської області від 17 вересня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано відповідача зробити перерахунок одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
У апеляційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а у позові відмовити.
Зазначали, що фінансування видатків пов’язаних із соціальним захистом осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету. Окрім того, виплата одноразової допомоги на оздоровлення здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року, а з 2005 року – постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12 липня 2005 року. Стверджували, що стаття 48 Закону № 796-ХІІ зупинялася законами про Державний бюджет на відповідні роки.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Білоцерківського міського суду Київської області від 19 вересня 2008 року – скасуванню, виходячи з наступного.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідам 2 групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Зазначив, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру мінімальної заробітної плати застосуванню підлягає саме закон.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що базовим законом, яким запроваджено пільги та компенсації особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом статті 48 цього Закону № 796-ХІІ постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідам 2 групи, забезпечується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
У період, за які заявлені вимоги про стягнення допомоги, розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися.
В той же час, розміри виплат були сталими і здійснювалися на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 836, № 562.
Апелянт вважає, що застосуванню підлягає розмір виплат встановлений зазначеними постановами.
Однак, Законом № 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми допомоги, встановлених Законом.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено на 2007 рік дію частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що встановлювали розмір одноразової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) таке зупинення визнано неконституційним.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Це означає, що з 09.07.2007 дію положень частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відновлено.
Враховуючи те, що позивач у квітні 2007 року отримав щорічну одноразову допомогу за 2007 рік, тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладено, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міського суду Київської області від 17 вересня 2008 року - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.