КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-36638/08 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренка А.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
У Х В А Л А
Іменем України
"22" грудня 2009 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
29.07.2008 ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просила стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік в сумі 2475 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2008 позов задоволено: стягнуто з УСЗН Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік, як компенсацію за шкоду заподіяну здоров’ю особі, що стала інвалідом 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 2475 грн., а також звільнити її від сплати судових витрат.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач УСЗН Білоцерківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач є громадянкою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 20.07.1996 (а.с. 5) та інвалідом 3-ї групи, захворювання якої пов’язане з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно довідки МСЕК серія МСЕ №154729 від 18.10.1995 (а.с. 8).
Абзацом 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам 3-ї групи, захворювання яких пов’язане з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України № 6 від 09.07.2007, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на отримання недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону № 796, з розрахунку 4 мінімальних заробітних плат у позивача виникло лише з дня набрання чинності Рішенням КС України, тобто з 09.07.2007.
При цьому, оскільки згідно листа Центру поштового зв’язку №1, м. Біла Церква, від 11.08.2008 № 08/117 спірна допомога за 2007 рік була виплачена позивачу ОСОБА_2 05.01.2008 (а.с. 14), тобто у період, коли вже не діяли положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Отже, оскільки відповідач здійснив всі виплати на підставі нечинного закону, колегія суддів вбачає неправомірність в його діях, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2008 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2009.