КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-8806/09 Головуючий у 1-й інстанції: Таран Н.Г.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" грудня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Горбань Т.І., Василенка Я.М.,
при секретарі: Іващенко О.Р.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача –Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області - позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Так, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Нормами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Отже, за таких обставин позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд 1-ої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також колегія суддів вважає, що посилання відповідача на вищевказані постанови неправомірні, оскільки надання законодавцем права Кабінету Міністрів України на визнання обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Зі ст. ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Так, ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для осіб, які втратили працездатність: з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Також колегія суддів зазначає про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з цими змінами було встановлено наступне.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно зі змінами, внесеними до ст. 54 цього ж Закону України, було визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по ІII групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, до 22.05.2008 р. позивач не мав права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у зв'язку з дією положень п. 28 розд. II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому колегія суддів вважає, що дії відповідача з 01.07.2008 року по 31.12.2008р. у зв’язку з виплатою позивачу державної пенсії по інвалідності, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року є неправомірними та не відповідають ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Вимоги позивача в подальшому регулярно проводити розрахунок пенсії за віком, виходячи з встановленого законами України про Державний бюджет на відповідний вік, прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність не підлягають задоволенню, так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Крім того, Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області зобов’язане діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
На підставі викладеного вище колегія судів вважає, що апеляційну Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області слід задовольнити частково. З урахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області слід скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача –Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області –задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2009 року –скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.08 року по 31.12.08 року відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, з встановленою частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий –суддя: Я.С. Мамчур
Судді: Т.І. Горбань
Я.М. Василенко
Постанову складено у повному обсязі 25.12.2009.