КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-37387/08 Головуючий у 1-й інстанції: Д»яков В. І.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" грудня 2009 р.
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Кузьменко В. В.,
суддів Попович О. В., Мельничук В. П.,
при секретарі Семенець Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А 2622 про стягнення грошової компенсації за не отримане речового майно, за апеляційною скаргою військової частини А 2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що дії відповідача по невідшкодуванню йому заборгованості за не отримане речове майно є незаконними, оскільки суперечать вимогам ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 3958,94 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судове засідання з’явився позивач, відповідач не з’явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на отримання грошової компенсації за речове майно та стягнено з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 3958 грн. 94 коп..
Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині А 1783, яка підпорядкована командуванню Військовій частині А 2622.
Наказом від 25.07.2008 року №132 звільнено у запас і виключено зі списків особового складу частини і знято з усіх видів забезпечення.
Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011 передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 N 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено з 11.03.2000 дію ч. 2 ст. 9 Закону N 2011-XII, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 (який набрав чинності з 01.01.2007) ст. 9 Закону N 2011-XII викладено в новій редакції та доповнено статтею 9-1, якою за іншим порядком врегульовано здійснення продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а саме не передбачено за бажанням військовослужбовців одержувати грошову компенсацію замість продовольчих пайків і речового майна.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
А тому до спірних правовідносин не могла бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка, власне, і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість речового майна.
З огляду на вищевикладене, у суду першої інстанції відсутні були підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача грошової компенсації за не отримане речове майно.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу військової частини А 2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А 2622 про стягнення грошової компенсації за не отримане речового майно - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до військової частини А 2622 про стягнення грошової компенсації за не отримане речового майно відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 грудня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: О. В. Попович
В. П. Мельничук
Повний текст постанови виготовлений 14 грудня 2009 року.