КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-36907/08 Головуючий у 1-й інстанції: Діденкол О. П.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" грудня 2009 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Кузьменко В. В.,
суддів Попович О. В., Мельничука В. П.,
при секретарі Семенець Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Ніжинської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Ніжинської міської ради на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 вересня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2002-2007 роки в сумі 6851 грн.50 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що має статус постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалід 3 групи по захворюванню, яке пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 вересня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач та позивач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2002-2006 роки не підлягають задоволенню, у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Вимоги за 2007 рік задоволено, оскільки відповідачем порушено право позивача на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Колегією суддів встановлено, що позивач є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалід 3 групи по захворюванню, яке пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідною довідкою і згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги на оздоровлення у передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте позов було подано лише у серпні 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі. В свою чергу позивачем не надано відповідних доказів про поважні причини пропущення річного строку на звернення до адміністративного суду.
Отже, судова колегія, погоджується з висновком, що позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2002-2006 рік не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої допомоги за 2007 рік підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Так, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік 10 вересня 2007 року (а.с.33) у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, не виконав взяті державою зобов’язання та порушив права позивача.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Ніжинської міської ради на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Ніжинської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення – залишити без задоволення.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 вересня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 грудня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: О. В. Попович
В. П. Мельничук
Повний текст ухвали виготовлений 14 грудня 2009 року.