КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-40300/08 Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" грудня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої щорічної одноразової грошової допомоги учасникам війни до 5-го травня, -
В С Т А Н О В И В:
15.09.2008 ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про зобов’язання УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області провести перерахунок та виплату їй щорічної одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком за 2007 роки.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2008 адміністративний позов задоволено: стягнуто з УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу як учаснику війни до 5-го травня, недоотриману у 2007 році, в розмірі 1175 грн. 18 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач являється учасником війни, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а. с. 4).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач у 2007 році повинна отримати разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, яку отримала у 2007 році – 55 грн. на підставі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що вірно встановлено судом першої інстанції та зазначено як у довідці про отримання щорічної разової допомоги до 5-го травня (а.с. 9) так і в запереченнях до позову (а. с. 10).
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Мінімальна пенсія за віком на 2007 рік встановлювалась Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в розмірі 410,06 гривень, а тому з цих сум повинна розраховуватись грошова допомога до 5 травня, в зв’язку з чим позивач і звернулася з позовом до суду.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що положеннями статті 29 Закону України «Про Державний Бюджет України» на 2007 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати зазначені положення статей Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов’язковому виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційною ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, оскільки до 09.07.2007 діяла стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і відповідач здійснив всі виплати на підставі цього закону (а.с.7), колегія суддів не вбачає неправомірності в його діях, а тому дані позовні вимоги не підлягають задоволенню за своєю безпідставністю, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Отже, відповідач здійснивши позивачу виплату грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до визнання його положень неконституційними, виконав взяті державою зобов’язання перед позивачем та не порушив її прав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2008 – задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2008 – скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2009.