КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-31942/08 Головуючий у 1-й інстанції: Негода А.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" грудня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.06.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про стягнення заборгованості по невиплаченому в повному обсязі в 2007 році підвищенні до пенсії як дитині війни, -
встановив:
26.05.2008 ОСОБА_2 звернулась до Ічнянського районного суду Чернігівської області із позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії УПФ України в Ічнянському районі Чернігівської області по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати їй щомісячної пенсії з підвищенням на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни в 2007 році, тобто у розмірі меншому ніж це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний та правовий захист дітей війни».
- зобов’язати відповідача провести перерахунок по невиплаті підвищення пенсії на 30 % на її користь, за 2007 рік.
- стягнути з відповідача на її користь різницю недоплаченої їй суми пенсії, як дитині війни, за 2007 рік у сумі 1563,48 грн.;
- стягнути з відповідача на її користь сплачені судові витрати в сумі 83,40 грн.
- зобов’язати відповідача в подальшому регулярно проводити розрахунки пенсій, з врахуванням підвищення мінімальної на 30 %, та проведенням по ним виплат.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.06.2008 позовні вимоги задоволено частково:
- зобов'язано УПФ України в Ічнянському районі Чернігівської області здійснити перерахування пенсії, яку отримувала ОСОБА_2 на протязі 2007 року з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за рахунок коштів Державного бюджету України.
- стягнуто з Державного бюджету України в особі Ічнянського відділення Державного казначейства в Ічнянському районі Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 83,40 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, УПФ України в Ічнянському районі Чернігівської області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у позові відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується довідкою, виданою 09.11.2007 УПСЗН Ічнянської РДА (а. с. 7).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Крім того, вказаним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Що стосується належності відповідача у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 №489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Крім того, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами – 14489,3 млн. грн., що на 1355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки, відповідачу надано дотацію на виплату підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, то відповідач у даній справі є належним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Рішення КС України, тобто з 09.07.2007, а не за весь 2007 рік, що невірно встановлено судом першої інстанції.
Позовні вимоги про зобов’язання відповідача в подальшому регулярно проводити розрахунки пенсій, з врахуванням підвищення мінімальної на 30 %, та проведенням по ним виплат не підлягають задоволенню, оскільки предметом позову можуть бути лише порушені права позивача в минулому, а не припущення стосовно їх порушень у майбутньому. Більш того, вже підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») встановлено, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Зазначене ще раз підтверджує безпідставність даних позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.06.2008 – задовольнити частково.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.06.2008 – скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області здійснити перерахування пенсії, яку отримувала ОСОБА_2 у період з 01.01.2007 по 08.07.2007 включно з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за рахунок коштів Державного бюджету України та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24.06.2008 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 30.12.2009.