КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-38997/08 Головуючий у 1-й інстанції: Потеряйко С.А.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"16" грудня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Малиніна В.В., Маслія В.І.,
при секретарі судового засідання Григоренко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 27 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною,
в с т а н о в и л а:
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області (УПСЗН) про перерахунок недоплаченої щомісячної грошової допомоги.
Зазначила, що є матір’ю малолітньої дитини та фактично здійснює догляд за нею.
Посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», просила визнати дії відповідача щодо виплати зазначеної допомоги у 2007 році неправомірними та стягнути з відповідача недоплачену грошову допомогу за 2007 рік по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі 1164,94 грн.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 27 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено повністю. Дії УПСЗН визнані неправомірними. Із УПСЗН стягнуто суму недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у розмірі 1164,94 грн.
В апеляційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати.
Зазначали, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом України «Про Державний бюджет України». Норми, які вводяться цим законом, діють протягом бюджетного року та є пріоритетними відносно інших законів. Також наголошували, що виплати згідно Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» проводились із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 13 від 11 січня 2007 року «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Це підтверджується свідоцтвом про народження і ніким не заперечується.
Відповідно наданої довідки від 15 жовтня 2008 року у 2007 році позивачка отримала допомогу визначену Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» у сумі 491,99 грн.
Згідно частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина перша статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнані неконституційними.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, ОСОБА_2 у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року належало здійснити виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Отже, висновок суду першої інстанції є правильним.
Колегія суддів вважає, що позивач має право на доплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною починаючи з 09.07.2007 року, тобто з дати винесення рішення № 6-рп Конституційним судом України і по 31. 12 2007 року.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже судові витрати у розмірі 11,65 грн. слід стягнути з Державного бюджету.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити в частині строків перерахунку та стягнення грошової допомоги за 2007 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 212 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області – залишити без задоволення.
Змінити постанову Таращанського районного суду Київської області від 27 жовтня 2008 року, а саме:
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області – провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету понесених нею витрат по оплаті державного мита у розмірі 11,65 грн.
В інший частині постанову Таращанського районного суду Київської області від 27 жовтня 2008 року - залишити без змін
Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.