КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-29419/08 Головуючий у 1-й інстанції: Штих К.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" жовтня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В., Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Канів Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.07.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
06.06.2008 ОСОБА_2 звернулась до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просила про стягнення з відповідача доплати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005 по 31.01.2006 та з 01.09.2007 в розмірі однієї мінімальної заробітної плати у загальному розмірі 8369 грн.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.07.2008 адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з УПФ України в м. Каневі на користь ОСОБА_2 заборгованість за період з 01.06.2005 по 01.02.2006 в сумі 2546,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і відноситься до 1 категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 с (а. с. 4), а також інвалідом 2-ї групи, захворювання якого пов’язано з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю (згідно до виписок з акту освідування у ВТЕК – а. с. 11-13).
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 01.06.2005 по 01.02.2006 була непрацюючою пенсіонеркою, зареєстрованою і постійно проживаючою в м. Канів Черкаської області (зворот а. с. 7), яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.
Згідно Закону України від 15.03.2007 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 становив 440 грн., а з 01.10.2007 – 460 грн.
Розрахунок підвищення до пенсії позивача, як непрацюючої пенсіонерки, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідачем здійснено не згідно ст. 39 Закону № 796, а згідно Постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 № 836, в зв’язку з чим позивачу дане підвищення виплачене у розмірі 5,20 грн.
При визначенні розміру підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням на території зони посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої Законом № 796, слід виходити із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а відтак, необхідно керуватися ст. 39 цього Закону, а не Постановою КМ України № 836.
При цьому, позовні вимоги за період з 01.01.2005 по 31.01.2006, при наявності права позивача на отримання підвищення до пенсії згідно ст. 39 Закону № 796, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, згідно до ч. 2 ст. 100 КАС України адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом при умові визнання судом причини пропущення строку звернення до суду поважною.
Позивач про порушення своїх прав на підвищення до пенсії за період з 01.01.2005 по 31.01.2006 повинен був дізнатися ще по закінченню кожного календарного місяця у зазначений період, проте без поважних причин не звертався до суду для захисту своїх прав.
Згідно до п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Колегія суддів вважає, що пропущення позивачем строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2005 по 31.01.2006. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що є безпідставними посилання суду першої інстанції на ст. 257 ЦК України, якою встановлена загальна позовна давність тривалістю три роки, оскільки з 01.09.2005 вже діяв КАС України. До того ж відповідач в запереченнях до позову звертає увагу суду на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, що згідно до вимог ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи вищезазначене, постанова першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з УПФ України в м. Каневі на користь ОСОБА_2 заборгованості за період з 01.06.2005 по 01.02.2006 в сумі 2546,40 грн. підлягає скасуванню.
Стосовно ж позовних вимог в частині стягнення з відповідача доплати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.2007 в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-4 частини 1 та частини 2 статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців 2-7 частини 1, частини 3, абзаців 2-7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону № 796.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 09.07.2007 № 6-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-4 частини 1 та частини 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796, з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати виникло з дня набрання чинності Рішенням КС України, тобто з 09.07.2007.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням на території зони посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої Законом № 796, слід виходити із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а відтак, необхідно керуватися ст. 39 цього Закону, а не Постановою КМ України № 836.
Зокрема, такий висновок суду першої інстанції збігається із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постановах від 24 червня та 1 липня 2008 року у справах № 21-387во08 і № 21-783во08.
Стосовно ж належності відповідача у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону № 796, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Зазначені Роз’яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ України від 20.09.2005 № 936. У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.
Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Згідно з пп. 5 п. 4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, пункту 2 Постанови КМ України від 26.07.1996 № 836.
Отже, згідно Порядку, виплати, які передбачені ст. 39 Закону № 796 мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації позивача.
Однак, згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, що також передбачено і законами України про державний бюджет на 2005 та на 2006 роки.
Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2008 № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій, на фінансування яких витрачено у 2007 році за рахунок коштів Державного бюджету України 12771,4 млн. грн.
Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, то у даній справі саме він має бути відповідачем.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції позивач з 09.02.2006 по 03.09.2007 працювала, а також вона визнала, що у зв’язку з необізнаністю після звільнення з роботи до відповідача не зверталась про здійснення відповідних виплат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, дане підвищення оплати праці повинно здійснюватися за місцем роботи позивача, а тому позов за період з 01.09.2007 по 03.09.2007 не підлягає задоволенню, оскільки дані вимоги пред’явлені до неналежного відповідача, а з 03.09.2007 по 31.12.2007 в зв’язку із відсутністю звернення до відповідача про здійснення відповідних виплат.
Більш того, колегія суддів дійшовши висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови виходить ще і з інших підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. При цьому, суд першої інстанції, взагалі не визнавши протиправними дії чи бездіяльність відповідача, помилково вважав, що недоплачене підвищення до пенсії позивача як непрацюючого пенсіонера, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, є шкодою, заподіяною позивачу. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з наступного.
Із змісту статті 22 ЦК України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Виходячи із аналізу статті 22 ЦК України, колегія приходить до висновку про те, що недоплачене підвищення до пенсії, передбачене статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є шкодою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Канів Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.07.2008 – задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.07.2008 – скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з управління Пенсійного фонду України в м. Каневі на користь ОСОБА_2 заборгованості за період з 01.06.2005 по 01.02.2006 в сумі 2546,40 грн. та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.07.2008 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 27.10.2009.