КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-32838/08 Головуючий у 1-й інстанції: Коцюрба М.П.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" листопада 2009 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів, управління містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації України, про скасування рішення, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Ходосівської сільської ради (сільська рада), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів, управління містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації України, про скасування рішення.
Зазначала, що сільською радою неправомірно надано у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельні ділянки, оскільки останні помилково віднесені до земель сільськогосподарського призначення.
Посилаючись на порушення положень Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про планування і забудову територій», - просила скасувати рішення Ходосівської сільської ради 4 сесії п’ятого скликання від 29 червня 2006 року № 48/10 про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 та рішення виконавчого комітету Ходосівської сільської ради від 30 листопада 2001 року № 122/6 про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 600960 від 12 вересня 2007 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010732900409 та державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 червня 2002 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 1030.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати, прийняти нове, позовні вимоги задовольнити.
Зазначала, що суд необґрунтовано відхилив докази позивача, натомість врахував суперечливі докази відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване рішення не відповідає.
Так, вирішуючи спір по суті, суд виходив з того, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок помилковий.
Частиною першої статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту першого частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що сільська рада має право розпоряджатися землями територіальної громади, яке вона здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що при здійсненні повноваження власника землі міська рада є не суб’єктом владних повноважень у розумінні пункту першого частини першої статті 17 КАС України, а рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб’єкт права власності, а не як суб’єкт владних повноважень.
Прийняття зазначеним органом рішення є реалізацією волі власника, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Крім того, за правилами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відносини, які мають місце у даній справі, є земельними, а тому і спір, що з них випливає підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частина перша статті 203 КАС України передбачає, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За правилами пункту першого статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2008 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Повний текст ухвали виготовлено 16 листопада 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: