КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-34959/08 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" грудня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.,Зайцева М.П.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення 6404,40 гривень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року позов задоволено: визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації неправомірними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 5337,00 гривень заборгованості доплати до заробітної плати та 1067,40 гривень допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум відповідно до вимог ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з липня по грудень 2007 року.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є пенсіонеркою та проживає в с. Збраньки Овруцького району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілою від аварії на ЧАЕС 3 категорії. Позивач вважає, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право отримувати доплату до заробітної плати в розмірі двох мінімальних зарплат та відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право отримувати щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні відомості про роботу позивача у спірний період. З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонеркою та проживає в с. Збраньки Овруцького району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілою від аварії на ЧАЕС 3 категорії.
Згідно ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції задоволені вимоги позивача про стягнення недоотриманих сум відповідно до ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з липня по грудень 2007 року.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» на органи Пенсійного фонду України покладено обов`язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким, чином обов’язок проводити нарахування та виплату сум, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже, відповідач по справі - Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, не зобов’язані здійснювати вищезазначені виплати.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року – скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 18 грудня 2009 року.