КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-37097/08 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко О.М.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" грудня 2009 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Малиніна В.І., Маслія В.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни, -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період за з 2006 по 2007 роки.
Позивач вимоги обґрунтовував тим, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а тому відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - № 2195-4) має право отримувати пенсію збільшену на тридцять відсотків її мінімального розміру, однак у зазначений період така допомога не виплачувалась.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено. Дії відповідача визнано неправомірними, зобов’язано провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року.
У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду скасувати з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195 (стаття в редакції, що діяла до набрання чинності змін 01.01.2008, внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2008), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року. Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
Частина друга статті 99 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається із заперечень на позовну заяву відповідач наполягав на пропущенні строку звернення позивачем із вимогами за 2006 рік.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали та пропуском позивачем строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2006 рік.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивач звернувся до суду у серпні 2008 року, то колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог з 11 серпня по 31 грудня 2007 року.
Що стосується доводів відповідача про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладено, керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2008 року скасувати. Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області щодо нарахування та виплати позивачу допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 11 серпня по 31 грудня 2007 року відповідно до встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розміру мінімальної пенсії за віком.
Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.