ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

Київ

справа №2а-0870/2256/11

адміністративне провадження №К/9901/3337/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., при секретарі судового засідання - Титенко М.П., за участю: представник відповідача - Макаренко С.В., від прокуратури - Чубенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року (колегія суддів Л.Я. Максименко, Р.В. Кисіль, М.С. Лазаренко)

та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року (колегія суддів: А.А. Щербак, Н.П. Баранник, Н.І. Малиш)

у справі№2а-0870/2256/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (далі - ТОВ «ТБ «Мегаполіс»)

доОфісу великих платників податків Держаної фіскальної служби

за участю прокуратури Запорізької області

провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (надалі - Товариство) звернулося із адміністративним позовом Запорізького окружного адміністративного суду до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ, правонаступником якої є Офіс великих платників податків Держаної фіскальної служби), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001140804/0 від 22 жовтня 2010 року та №0001150804/0 від 22 жовтня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір укладений з ТОВ «Інтерком Запоріжжя» з метою настання реальних господарських зобов'язань, однак, в супереч наданим первинним документам податковим органом зроблено помилкові висновки в акті перевірки про те, що операції по договору постачання товарної продукції не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року залишена без змін, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що реальність здійснення господарської операції за спірним договором поставки не доведена позивачем належними первинними доказами.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказується на те, що в порушення вимог законодавства судами попередньої інстанції не в повному обсязі досліджені надані позивачем докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, що є прямим порушенням вимог закону стосовно повноти та об'єктивності дослідження всіх обставин справи та оцінки доказів у їх сукупності.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу СДПІ просить останню відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що в рамках кримінальної справи №561001 ОСОБА_4, який є засновником та директором ТОВ «Інтерком Запоріжжя», надав пояснення за змістом яких заперечував свою причетність у здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Товариства, за результатами якої складений Акт перевірки від 04 жовтня 2010 року № 385/08-04/25484884, відповідно до якого встановлені порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: перевіркою не було встановлено наявність фактичних обставин здійснення придбання товару та наявність законних господарських взаємовідносин між підприємством-позивачем та ТОВ «Інтерком Запоріжжя» внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25 019 269 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 20 015 415 грн., в т.ч. за лютий 2009 року у сумі 17 125 311 грн. та березень 2009 року у сумі 2 890 104 грн.

22.10.2010 СДПІ, на підставі вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001140804/0 про визначення ТОВ «ТБ «Мегаполіс» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30 023 122 грн. 50 коп., в тому числі 20 015 415 грн. 00 коп. за основним платежем та 10 007 707 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001150804/0 про визначення ТОВ «ТБ «Мегаполіс» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 50 038 538 грн. 00 коп., в тому числі 25 019 269 грн. 00 коп. за основним платежем та 25019269 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення, податковими органами залишені без змін, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (пункт 1 статті 8 Закону № 996-ХІV).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону №996-ХІV).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі Закон №334/94-ВР). визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.35.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Суд першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, виходили із того, що реальність здійснення господарських відносин за договором поставки від 25 лютого 2009 року №25/02-09К не підтверджена належно оформленими первинними документами. На вимогу суду позивачем не надано документальне підтвердження оприбуткування придбаного товару на підприємстві (прибуткові ордери, картки складського обліку тощо), а також докази його руху на підприємстві (списання на виробництво, подальша реалізація тощо), товаросупровідні документи, товарно-транспортні документи тощо.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій про не доведеність здійснення позивачем спірної господарської операції належними первинними документами та щодо обґрунтованість доводів СДПІ стосовно штучного формування валових витрат і податкового кредиту.

Разом з тим, як вставлено судом першої інстанції податкові накладні, виписані ТОВ «Інтерком Запоріжжя» за договором № 25/02-09К від 25 лютого 2009 року підписані ОСОБА_4

Згідно п. 1.1 Статуту ТОВ «Інтерком Запоріжжя» ОСОБА_4 є єдиним учасником (засновником) товариства.

Згідно пояснень ОСОБА_4 від 08 липня 2009 року, наданих начальнику ДОПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі полковнику податкової міліції Стаднику А.Г. та протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 27 червня 2010 року останній вказав на те, що про діяльність ТОВ «Інтерком Запоріжжя» пояснити нічого не може, оскільки будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має, діяльність від його імені ніколи не вів, договори не укладав.

Також касаційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача про безпідставність проведення перевірки податковим органом, оскільки платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, перевірка дотримання якого здійснюється контролюючими органами.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Також судом встановлено, що 12.10.2015 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Мегаполіс».

Відповідно до частини першої та другої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції пришов до висновку, що суди попередніх інстанції ухвалили обґрунтоване у даній справі рішення, а тому підстав для закриття провадження у даній справі, згідно із частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України не має, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача щодо даного питання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби про закриття провадження у справі №2а-0870/2256/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» до Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби, за участю прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду