КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-35960/08 Головуючий у 1-й інстанції: Островська о.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" грудня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
29.04.2008 ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про зобов’язання УПФ України в м. Білій Церкві провести перерахунок доплати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 01.07.2007 у розмірі 440 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 адміністративний позов задоволено: визнано дії УПФ України в м. Білій Церкві неправомірними та зобов’язано УПФ України в м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік з 01.07.2007 в сумі 440 грн. щомісячно, з 01.10.2008 – 460 грн. щомісячно, на весь період, коли така доплата передбачена чинним законодавством.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянкою, яка постійно проживає на території зони радіоекологічного контролю і відноситься до 4 категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії В-І № 976902, виданого 19.07.1993 (зворот а. с. 6).
Крім того, судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач є непрацюючою пенсіонеркою, зареєстрованою і постійно проживаючою в м. Біла Церква (зворот а. с. 6), яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.
Згідно Закону України від 15.03.2007 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 становив 440 грн., а з 01.10.2007 – 460 грн.
Розрахунок підвищення до пенсії позивача, як непрацюючої пенсіонерки, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідачем здійснено не згідно ст. 39 Закону № 796, а згідно Постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 № 836, в зв’язку з чим позивачу дане підвищення виплачене у розмірі 5,20 грн.
Пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-4 частини 1 та частини 2 статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців 2-7 частини 1, частини 3, абзаців 2-7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону № 796.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 09.07.2007 № 6-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-4 частини 1 та частини 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796, з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати з дня набрання чинності Рішенням КС України, тобто з 09.07.2007.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до неї відповідно до ст. 39 Закону № 796 з 09.07.2007, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням на території зони посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої Законом № 796, слід виходити із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а відтак, необхідно керуватися ст. 39 цього Закону, а не Постановою КМ України № 836.
Зокрема, такий висновок суду першої інстанції збігається із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постановах від 24 червня та 1 липня 2008 року у справах № 21-387во08 і № 21-783во08.
Стосовно ж належності відповідача у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону № 796, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Зазначені Роз’яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ України від 20.09.2005 № 936. У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.
Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Згідно з пп. 5 п. 4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, пункту 2 Постанови КМ України від 26.07.1996 № 836.
Отже, згідно Порядку, виплати, які передбачені ст. 39 Закону № 796 мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації Позивача.
Однак, згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, що також передбачено і законами України про державний бюджет на 2005 та на 2006 роки.
Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2008 № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій, на фінансування яких витрачено у 2007 році за рахунок коштів Державного бюджету України 12771,4 млн. грн.
Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, то у даній справі саме він має бути відповідачем.
Відтак, бездіяльність відповідача щодо нездійснення ОСОБА_2 доплат підвищення до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці в розмірі однієї мінімальної заробітної плати є протиправною, а вимоги про зобов’язання відповідача виплатити його, підвищення, з 09.07.2007 відповідно до ст. 39 Закону № 796 з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В свою чергу, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції – скасуванню, виходячи з наступного.
По-перше, визнаючи дії УПФ України в м. Білій Церкві неправомірними, суд першої інстанції не зазначив конкретно які саме дії є неправомірними, тим самим безпідставно визнав будь-які дії, тобто взагалі всю діяльність відповідача неправомірною.
По-друге, зазначивши у резолютивній частині, що при виконанні судового рішення відповідачу необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати, суд помилково посилався на Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким мінімальна заробітна плата начебто встановлена у розмірі 460 грн. з 01.10.2008, тоді як позовні вимоги взагалі стосувалися лише 2007 року та й оскаржувана постанова прийнята лише у лютому 2008 року.
По-третє, суд першої інстанції, безпідставно зобов’язав УПФ України в м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_2 з 01.10.2008 щомісячно, на весь період, коли така доплата передбачена чинним законодавством, оскільки таких вимог позивач ОСОБА_2 не заявляла, доказів суду не надавала і вони не були предметом судового дослідження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 – задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 – скасувати та ухвалити нову постанову, якою:
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві щодо нездійснення у період з 09.07.2007 по 31.12.2007 доплат до пенсії ОСОБА_2, як непрацюючої пенсіонерки в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 доплати до її пенсії згідно вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлювався Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» за період з 09.07.2007 по 30.09.2007 в сумі 440 грн. щомісячно та з 01.10.2007 по 31.12.2007 – 460 грн. щомісячно.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 25.12.2009.