ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2018 року

Київ

справа №804/8343/17

адміністративне провадження №К/9901/48393/18, К/9901/53875/18,К/9901/51841/18,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №804/8343/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року (головуючий суддя - Коршун А.О.), ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року та від 22 травня 2018 року (головуючий суддя - Коршун А.О., судді: Щербак А.А. Баранник Н.П.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:

1.1. визнати недійсним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3861/5 від 05.12.2017 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)" № 689 від 25.04.2013 року;

1.2. поновити дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) № 689 від 25.04.2013 року;

1.3. зобов'язати Міністерство юстиції України внести зміни до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України щодо поновлення свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) № 689 від 25.04.2013 року.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного Наказу від 05.12.2017 року були допущені грубі порушення Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2013 р. № 93/5, оскільки до заяви не було надано оригінал Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

3. Під час розгляду даної справи судом першої інстанції, позивач звертався до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року у справі №804/8343/17 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України №3861/5 від 5 грудня 2017 року «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» №689 від 25.04.2013р. до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року.

6. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1.) до Міністерства юстиції України задоволено у повному обсязі. Скасовано наказ Міністерства юстиції України №3861/5 від 05.12.2017р. «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» №689 від 25.04.2013р., виданого ОСОБА_1 Поновлено дію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) №689 від 25.04.2013р. Зобов'язано Міністерство юстиції України внести зміни до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України щодо поновлення свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) №689 від 25.04.2013р.

7. Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

8. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року.

9. 19 лютого 2018 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №3861/5 від 05.12.2017р.

10. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України №3861/5 від 05.12.2017р. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

11. Рішення суду аргументоване тим, що станом на момент вирішення клопотання позивача заходи забезпечення адміністративного позову у справі №804/8343/17 судом не вживались, рішення суду у цій справі законної сили не набрало, що свідчить про те, що своєчасне невжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову може привести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи.

12. 05.03.2018 року до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення позову у справі №804/8343/17, які застосовані ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року.

13. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у задоволенні вищезазначеного клопотання Міністерства юстиції України - відмовлено.

14. Ухвалюючи вищезазначене рішення, суд виходив з того, що з урахуванням заявлених позовних вимог у справі судом застосовано співрозмірні заходи забезпечення адміністративного позову, які зберігають відносини, що виникли між сторонами у тому ж самому вигляді як вони існували до прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії та жодним чином не порушують прав та інтересів позивача і відповідача у справі.

15. 20.04.2018 року до апеляційного суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення позову у справі №804/8343/17, які застосовані ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року.

16. Ухвалою від 22 травня 2018 року, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання з мотивів, аналогічних тим, що викладені в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року.

17. Не погоджуючись з такими рішеннями суду апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просить їх скасувати та скасувати заходи забезпечення адміністративного позову, встановлені ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року.

18. Касаційні скарги аргументовані тим, що судом при прийнятті оскаржуваних ухвал не обґрунтовано належним чином, в чому саме полягає можлива небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у разі незастосування заходів забезпечення позову, не встановлено підстав, які свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 3861/5 від 05.12.2017 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)" № 689 від 25.04.2013 року не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки в даному випадку фактично були задоволені вимоги позивача ще до розгляду судом цієї справи по суті.

19. Позивач надав відзив на касаційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року - без змін. Зазначив, що оскільки він як суб'єкт незалежної професійної діяльності, виконує повноваження на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) №689 від 25.04.2013р., і виконання таких повноважень є основним видом його професійної діяльності, а тому винесений 05.12.2017р. наказ Міністерства юстиції України №3861/5 позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати право на працю та інші права, гарантовані Конституцією України.

20. Перевіривши доводи, викладені у касаційних скаргах Міністерства юстиції України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

21. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 117, 118 КАС України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

22. Відповідно до частин 1, 3 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

23. Колегія суддів зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

24. У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

25. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

26. Разом з тим, задовольняючи клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 3861/5 від 05.12.2017 року "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)" № 689 від 25.04.2013 року, суд апеляційної інстанції не встановив, в чому саме полягає очевидна небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

27. Позивачем не надано, а судом не витребувано будь-яких підтверджень відсутності у позивача чи членів його сім'ї інших джерел доходу, що свідчило б про скрутне матеріальне становище, яке б склалося внаслідок виконання оскаржуваного Наказу Міністерства юстиції України № 3861/5 від 05.12.2017 року.

28. У матеріалах справи також відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

29. Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку, що викладені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

31. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, від 29 березня 2018 року та від 22 травня 2018 року - скасувати.

3. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх